Минулої неділі в пообідню пору їхав тролейбусом маршруту № 5,що йшов з району Завокзального ринку Луцька. Пасажирка-сусідка, що тримала на колінах дивну козубеньку з продухами на кришці, час від часу повторювала:
— Потерпіть, почекайте...
Минулої неділі в пообідню пору їхав тролейбусом маршруту № 5,що йшов з району Завокзального ринку Луцька. Пасажирка-сусідка, що тримала на колінах дивну козубеньку з продухами на кришці, час від часу повторювала: — Потерпіть, почекайте... — Курчат везете чи каченят? — не міг втриматися від цікавості. — Я тим не займаюся, — відповіла. — Моє хобі — котячий бізнес. Минулого місяця продала 16 кошенят, заробила дві з половиною тисячі гривень. На качках стільки не вийшло б. Тримаємо у двокімнатній квартирі шість породистих кішок. Ось вони й утримують нашу сім’ю. А ще й лікують. Кішки «витягнули» хребетні болячки в чоловіка. — Сьогодні торг був невдалим? — Чому ж? Таке рідко буває. Покупці телефон записали. Двох котиків везу додому, замучились вони на базарі, пити хочуть, в туалет просяться. Вони ж розумні. Ото й кажу їм: «Потерпіть».
