ЯКА ПЛАТА, ТАКА Й РОБОТА

22 працівники культури Ковельського району отримують чверть ставки
Управління культури облдержадміністрації визначило рейтинги районів і міст області за підсумками роботи закладів культури у першому півріччі нинішнього року. Зокрема, бралися до уваги чисельність працюючих та кількість ставок, платні послуги, залучення місцевих коштів на комплектування книжкових фондів та періодичних видань для бібліотек, проведення ремонтів. Так ось у тому рейтингу Ковельський район, можна сказати, на пристойному четвертому місці. Можна було б порадіти цьому, якби не одне дуже суттєве питання, яке стосується конкретно працівників культури, їх праці і їх доль.
У цьому районі на початку року було 28 працівників культури (з них три бібліотечних), які працювали на чверть ставки. До речі, в 11 районах Волині не було жодного такого працівника. Можна сказати, що останнім часом тут дещо поліпшилася ситуація, але не набагато. На недавній кущовій нараді голів райдержадміністрацій, районних та сільських рад голова облдержадміністрації Анатолій Француз піддав критиці Ковельський район за те, що 75 відсотків працівників культури тут трудяться досі не на повні посадові оклади, а 22 з них мають лише 0,25 ставки. Власне, район по цьому показнику на останньому місці в області.
Звичайно, можна і є підстави говорити як керівникам району, так і галузі, що тут все-таки немало робиться для розвитку культури. Зокрема, виділяються немалі кошти на ремонт будинків культури, всіляко підтримуються творчі колективи. Свідчення тому успішний виступ району під час творчого звіту у Луцьку. Заслуговує схвалення зроблене у закладах культури селищ Голоби, Люблинець, районній бібліотеці та й чимало іншого. Але для Ковельського району цього явно замало.
У районі довелося почути, що, по-перше, на 0,25 ставки працюють люди у малих сільських клубах, а, по-друге, варті повних ставок ті, хто їх заслуговує творчою працею. Побувала у різних закладах культури, поспілкувалася з їх працівниками, керівниками сільських рад. Мушу сказати, що оцінка даної ситуації не така вже й однозначна.
Наприклад, у Старих Кошарах не маленький клуб, а солідний Будинок культури. Є тут директор і художній керівник — Ганна Лис і Віра Трочук. Обоє мають лише по 0,25 ставки. До цієї сільради належать клуби сіл Нові Кошари, Кругель — там теж культпрацівники одержують по 0,25 ставки. Під час розмови з директором Будинку культури виявилося, що не обминають тут жодного свята чи значимої події, аби їх не відзначити, співпрацюють з місцевою школою. Звичайно, можна ставити у вину працівникам Старокошарівського Будинку культури те, що робота цього закладу, не на належному рівні. Але давайте подивимось на цю справу з іншого боку. Якщо тижневе навантаження лише 10 годин, а місячна заробітна плата трохи більше 50 гривень, то про яку планомірну роботу працівників культури можна вести мову?
До того ж людей тривожить ситуація із стажем, майбутніми пенсіями. Адже, щоб заробити рік трудового стажу, виходить, треба відпрацювати аж чотири роки. Та й при такій заробітній платі на яку пенсію може розраховувати людина?
Звичайно, добре, що два роки тому у Будинку культури зробили ремонт, на який витратили чималу суму грошей. А от на заробітну плату працівникам їх не вистачає. По суті, за ті години, які їм належить відпрацювати, можна хіба що так звані дискотеки проводити кілька разів на місяць, щоб мати заплановані платні послуги. І виходить, що Будинок культури, хоч і поремонтований (щоправда, як не опалювався, так і не опалюється), та більшість часу закритий. Подібна ситуація не може втішати і сільського голову Надію Матвіюк. На жаль, як виявилося у нашій розмові, вона нічим зарадити не може, хоч добре слово мовила про своїх культпрацівників. Вона вважає, що їх робота варта підтримки, у тому числі і фінансової. Адже був час, що взагалі їм не платили, та директор Будинку культури так і не кинула його напризволяще, всіляко намагалася вберегти до кращих часів. І прикро, що нині працівники культури мають таку мізерну заробітну плату.
А хіба навіть 111 гривень (це півставки), що одержує завідуюча клубом Любов Зінчук з села Мощена , яка очолює його вже 25 років, може додати їй оптимізму і бажання з великим ентузіазмом працювати?! Хоч знову ж таки багато чого цікавого розповіла вона про роботу з місцевими жителями, співпрацю з своєю дуже доброю помічницею, як сама про неї сказала, — бібліотекаркою Ольгою Ліщук.
Ось і нещодавно разом з нею та сільськими артистами вшановували 75-річну, колись кращу доярку колгоспу Віру Мартинюк, яка й сьогодні дає собі раду, є гарною господинею. Я тим часом дивилася на обшарпані стільці у клубі, убогий одяг сцени і думала: ну як у такому непривабливому місці можна створити свято для достойної людини. І немов відчула Любов Зінчук моє запитання і сказала, що проводили те свято вдома в трудівниці, куди вона й своїх колишніх колег по праці запросила.
Має клуб і план платних послуг. А от як їх виконувати, коли є тільки магнітофон та й той на ладан дише. Щоправда, якось і при тій ситуації намагається проводити танці, щоб виконувати план платних послуг.
Прикро, що за добрими намірами часом не видно ефективних результатів. Ось відновив роботу закритий раніше клуб у Гішині. Та там на сьогодні жодного музінструменту немає. Вже навіть не йдеться про те, що його завідуюча Любов Денисюк теж має лише 0,25 ставки.
У директора Будинку культури села Доротище Леоніда Ярошика цієї проблеми немає. Він хоч і без художнього керівника, але працює на повну ставку. Як сказали у сільській раді, тут минулого року проведено поточний ремонт Будинку культури, на який виділено 600 гривень з бюджету та 358 гривень з платних послуг. Хоч частково, але опалюється приміщення, бо у його другій половині знаходиться школа, куди підведено газ. Як на перший погляд, то непогані справи і з матеріальною базою, тобто музичними інструментами. Щоправда, найновіша покупка — магнітофон у 2000 році. Решта, зокрема телевізор “Горизонт”, програвач, інші інструменти придбані ще у 1988—1990 роках. Добре, що директор Будинку культури Леонід Ярошик сам хороший музикант, має окремі власні музичні інструменти, які використовує і в закладі культури. Як сказала його дружина Ольга, при тій фінансовій скруті, коли одержував за основну роботу мізерні кошти, доводилося підробляти як музиканту на стороні, тож придбав їх. Певно, на часі подбати й про те, аби мати сучасні музичні інструменти у самому закладі культури. Він один з тих, що має цікаві творчі колективи, зокрема, фольклорний “Родина”.
Зрозуміло, на все, як хотілося б, коштів не вистачає. Можна говорити, що й так у районі чимало робиться для поліпшення діяльності закладів культури. Та мало втіхи від того, що у закладі культури зроблено ремонт, а він переважну більшість часу закритий, бо його працівники отримують лише чверть ставки. Як відомо, заклад культури завжди славиться найперш спеціалістами, які там трудяться, їх здатністю творити для людей свято. А в нинішній ситуації, як мовиться, яка плата — така й робота.
Анастасія ФІЛАТЕНКО.