ДИВО З БІСЕРУ

Відколи знаю Ірину Дмитрівну Сензюк, не перестаю дивуватися, захоплюватися її тонким чуттям краси і світлим талантом ту красу творити. Сказати, що у неї руки чарівниці, то дуже мало сказати, вона наділена особливим талантом відчувати і бачити, як казав Екзюпері, серцем. В руках Ірини Дмитрівни звичайна голка стає чарівною.
А коли, потрапивши на виставку народних майстрів на Полтавщині, побачила там гердани — це диво з бісеру, мистецтво на той час майже забуте на Волині, то назавжди “захворіла” ним. І захотілося самій навчитися те диво творити та ще й іншим передати вміння. Відтоді ще і ще звертала погляд на стрічечку з бісеру, яку багато літ тому привіз із Закарпаття дідусь і згодом вона дісталася Ірині.
Тож роздобула бісеру і разом з Марією Дімун почали чаклувати над творенням гердана. Нині Ірина Дмитрівна сміється з того, як доводилося переробляти по кілька разів почате, доходити самим, як то творити ті узори з бісеру. А тоді було не до сміху. Часом навіть думалося: а, може, все те кинути і продовжувати справу, у якій були справжніми майстринями — вишивку. І якою ж то була радість, коли перший гердан був готовий, втішив серце і душу. Відтоді й дітей навчала творення узорів з бісеру.
Згодом до Ірини Сензюк та Марії Дімун, що, по суті, вже оволоділи мистецтвом творення герданів, долучилися знані майстрині-вишивальниці Надія Горлицька,Ольга Ольхова. Недарма ж чудова майстриня Ольга Ольхова, виставка герданів якої і прикрас з бісеру нещодавно чарувала відвідувачів обласного краєзнавчого музею, вважає Ірину Сензюк своєю вчителькою. Ірина Дмитрівна показує один з герданів унікальної колекції, узори якого у певній мірі запозичила в Ольги Ольхової. І навпаки, в останньої є видозмінений гердан, першооснову якого створила Ірина Сензюк.
Треба чути, з яким захопленням, навіть ніжністю розповідає Ірина Дмитрівна про бісер, його кольори і відтінки, по суті, унікальний матеріал, з якого, як вона вважає, можна творити чудеса. Найкраще для цього підходить бісер, створений майстрами в Чехії, хоч нині на Волині є вже й бісер з інших країн. Та все ж, як вона вважає, найкращий, коли берешся за створення герданів чи прикрас для жінок, саме чеський бісер.
До речі, Ірина Дмитрівна й сестру Олену, яка живе у Новоросійську і лише часом приїжджає до Луцька, навчила працювати з бісером. Щоправда, вона надає перевагу жіночим прикрасам з цього чудодійного матеріалу. Гарні речі вже творить з бісеру і її внучка Тетяна, нині студентка інституту мистецтв Волинського університету імені Лесі Українки.
Ірина Дмитрівна показує гердани, прикраси, які експонувалися на її виставці в художньому музеї, що в замку Любарта, і нові роботи. І кожен — це неповторне і маленьке диво. Це ж скільки роботи серця і таланту віддано кожному! Сперш гердан створюється в уяві, переносяться узори на спеціальний папір, а потім воістину особливе мініатюрне, якщо так можна сказати, ткацтво тих узорів з бісеру. Як каже Ірина Дмитрівна, якщо працювати день при дні по кілька годин, то, можливо, за тиждень творчої праці можна створити гердан.
Кожен з них неповторний і своєрідний. Тож і розлучатися з ними важко — це як з часточкою душі, зізнається майстриня. Відтоді, як почала творити цю красу з бісеру, не більше п’яти герданів продала, у тому числі за кордон, та й то лише для того, щоб купити бісеру для творення нових.
Краса з бісеру радує відвідувачів виставок, які організовує у Києві Національна Спілка народних майстрів, до якої належить й Ірина Сензюк, виставок у Луцьку, як і душу самої Ірини Дмитрівни. Найбільше її втішає те, що вона і її колеги зуміли відродити на Волині древнє і прекрасне мистецтво.
Наталка КАЛИНОВСЬКА.