Протягом довгих десяти років у Ковелі на березі Турії сиротливо стояв пам’ятний знак, на якому було викарбувано: “Тут буде споруджено пам’ятник Великому Кобзарю – Тарасу Шевченку”...
Протягом довгих десяти років у Ковелі на березі Турії сиротливо стояв пам’ятний знак, на якому було викарбувано: “Тут буде споруджено пам’ятник Великому Кобзарю – Тарасу Шевченку”. Ідея увічнити у бронзі ім’я Кобзаря, який, як свідчать історичні матеріали, за півроку до заслання побував у Ковелі, виникла у жителів міста залізничників ще за компартійних часів. У квітні далекого тепер вже 1988 року робітники одного з цехів “Ковельсільмашу” обнародували її на сторінках заводської багатотиражки “Робітниче слово”. Тоді якраз на місці сплюндрованого найдавнішого на Волині кладовища – єврейського – мав відкрити двері заводський Палац культури і техніки машинобудівників. Хтось запропонував саме перед ним поставити й пам’ятник Шевченку, але гарячі голови вчасно одумались й відмовилися від цієї ідеї. За підтримки тодішнього депутата Верховної Ради України від ковельського виборчого округу Андрія Мостиського вдалося добитися дозволу на спорудження пам’ятника та відкриття банківського рахунку. Міською громадою було зібрано 41,4 тисячі радянських карбованців, яких “проковтнули” сумнозвісна реформа прем’єр-міністра СРСР Валентина Павлова та подальша пожежа у вітчизняній економіці. Скористатися вдалось лише невеликою частиною коштів, яких члени фонду по будівництву пам’ятника просто не встигли здати до Агропромбанку “Україна”. Цією готівкою згодом розрахувалися з авторами проекту. У жовтні 1993 року було урочисто відкрито символічний знак. А тим часом над скульптурною композицією “Апостол правди і свободи” напружено працював її автор – випускник Київського державного художнього інституту (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) Володимир Шолудько, а також скульптори Петро Подолець та Микола Король, архітектори Тетяна Мельничук та Анатолій Заворотін. Роботи тривали протягом трьох років. Композиція на Львівській кераміко-скульптурній фабриці була схвально прийнята художньою радою, яка дозволила на її відливку в бронзі. Але цього не відбулося, бо з Ковеля припинилося фінансування. Щоб якось “викрутитись” із безгрошів’я, колишній міський голова Анатолій Семенюк навіть вдався до дещо авантюрного кроку, розпорядившись відправити на переплавку до Львова статую вождя світового пролетаріату, яка довгий час стояла на центральній площі Ковеля, а з осені дев’яносто першого року зберігалася на комунальному підприємстві “Турбота”. Але понад дві тонни бронзи з пам’ятника Леніну явно не вистачало на скульптурну композицію Кобзарю. У місті спалахнув скандал, бо виявилося, що ні міська рада, ані її виконавчий комітет не надавали дозволу на відчуження і перевезення до Львова кількох тонн цінного металу. Ліві сили виступили з протестом щодо “депортації” статуї більшовицького вождя, і невдовзі її повернули до Ковеля. За справу конкретно взялися лише два роки тому, коли новий ковельський мер Ярослав Шевчук створив оргкомітет по будівництву пам’ятника та на свій страх і ризик запропонував депутатам міської ради виділити на це кошти з місцевого бюджету. Народні обранці його підтримали. Було скореговано проект, до якого включили й облаштування парку навколо пам’ятника площею 2,4 гектара. Якщо 2002 року на цей проект витратили 70 тисяч гривень бюджетних коштів, то вже торік – 290 тисяч, а цього року – 630 тисяч гривень, в тому числі 80 тисяч гривень від городян та трудових колективів міста. За ініціативи депутата Верховної Ради України Бориса Загреви з державного бюджету нинішнього року надійшло три мільйони гривень, що дало змогу ковельській владі повернути до міської казни один мільйон гривень. Ковель – єдине місто в Україні, яке цього року отримало таку велику субвенцію на свій соціально-економічний розвиток. - Якби ми не приступили до будівництва пам’ятника за рахунок коштів міського бюджету, не освоїли один мільйон гривень, не привезли саму скульптурну композицію, то ніколи б не отримали від держави такої посильної фінансової допомоги, – вважає ковельський міський голова Ярослав Шевчук. – Але коли я приїхав до столиці і показав фотознімки уже встановленого пам’ятника, банківські рахунки: скільки ми зібрали коштів та закупили бронзи, то ковельську громаду зрозуміли. Крім того, ковельчан фінансово підтримала обласна рада, яка виділила на пам’ятник 110 тисяч гривень. Ярослав Шевчук каже, що до нього нещодавно зателефонував депутат Верховної Ради України Євген Кирильчук, який запевнив, що перерахує на цей благородний проект 100 тисяч гривень. Таку ж суму коштів обіцяє надати й народний депутат України Микола Мартиненко. Висловили свою готовність підтримати і польські партнери – голова сеймику Люблінського воєводства Конрад Ренькас та президент польського Холма (міста-побратима) Криштоф Грабчук. На клопотання ковельської влади грошову підтримку пообіцяла надати українська діаспора в США. Керівник творчої майстерні народний художник України, професор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури Василь Бородай на “відмінно” оцінив роботу свого учня Володимира Шолудька, вказавши на її високий художній та професійний рівень. Ще в студентські роки, працюючи над дипломною роботою по цій темі, Володимир Шолудько проявляв глибокий інтерес до багатогранного образу Тараса Шевченка і намагався створити цільну, монументальну постать українського Мойсея, пророка нації, за яким би Україна йшла до своєї мети. Як твердить Василь Бородай, до того часу, як була створена Володимиром Шолудьком ця дипломна робота (Бородай був керівником цього дипломного проекту), в Україні ще ніхто не показував такого скульптурного рішення образу Апостола правди і свободи. Зійшовши на курган з пророчим жестом, Кобзар йде зустрічати гостей із Західної Європи і супроводжуватиме їх через всю Україну, а нашим співвітчизникам буде вказувати шлях до своєї мети. Скульптура монументальна й виконана в цікавому пластичному рішенні, чиста по силуету. Рушник, що огортає постать, – невід’ємний атрибут українського народу. Під час прийому скульптури художньою радою на Львівській кераміко-скульптурній фабриці було відзначено, що за роки незалежності України це перший пам’ятник Тарасу Шевченку, який заслуговує на таку високу оцінку. За проектом авторів скульптурна пропозиція гармонійно вписується в природне середовище міста. Тихоплинна річка Турія, шевченківський парк, де на триметровому кургані височить могутній, більш як семиметровий силует нашого пророка – найбільший в Україні, а може й світі, – придає місцевості неабиякої урочистості. Вода поруч з монументом символізує плин часу, що несе Україну, мов білу лебідку, крізь століття. Кошторисна вартість монумента з парком навколо нього становить 2 мільйони 240 тисяч гривень. Як кажуть будівельники, найважче уже позаду. Для кургану та парку завезено понад 300 тисяч кубометрів землі. Цього року планується облаштувати курган: встановити підсвітку та засіяти його спеціальною травою. Основні матеріали влада уже закупила, придбавши також ліхтарі типу “антивандал”. У перспективі на території парку планується розмістити муніципальну книгарню з продажу дитячої літератури видавництва “Веселка”, де заступником головного редактора працює колишня ковельчанка, пізнавально-виховні куточки для маленьких та юних жителів міста. Є пропозиції щодо облаштування півострова біля майбутнього парку. Одна з молодіжних організацій міста запропонувала відтворити невеличке село часів Тараса Шевченка, де буде встановлено сторожову вежу, а на воді – кілька козацьких чайок. Ярослав ГАВРИЛЮК, влас. кор. “Волині”. Фото Миколи ЗІНЧУКА.
