Дубно судиться за Луцьку браму
Повернути собі Велику синагогу та Луцьку браму, будівлі XVII — XVIII століть, які вже давно розвалюються у центрі Дубна, намагається міська рада. Поки тягнулися судові суперечки між облрадою та міськрадою, у синагозі організували прийом склотари, а браму «одягли» в риштування – щоб на голову пішоходів не впав шматок штукатурки
Левко ЗАБРІДНИЙ
Оборонна споруда на вулиці Данила Галицького, відома як Луцька брама, і юдейський молитовний дім на вулиці Кирила і Мефодія належать до Державного історико-культурного заповідника Дубна, що підпорядкований обласній раді і має на балансі всі історично цінні пам’ятки міста. Оскільки йдеться про центр, кілька років тому між Дубенською міською радою та Рівненською облрадою виник судовий спір. Чи не вперше в Україні два органи місцевого самоврядування судилися за майно. Бо ж на центральні приміщення завжди є попит орендарів, а відповідно і фінансові надходження.
Виграла суперечку обласна рада, проте від минулого року вона вже добровільно почала віддавати міській раді приміщення, за які так довго судилася. З обласного бюджету кошти на їхню реконструкцію у Дубні не виділяють, як і з державного, а сам заповідник опікується переважно Дубенським замком, що приносить дохід від напливу туристів. Тож торік обласні депутати погодилися віддати місту Будинок контрактів, розташований на центральній площі Дубна, у якому облаштують залу для церемоній. А тепер дубенський міський голова Василь Антонюк просить облраду передати ще й синагогу та Луцьку браму.
Оскільки Луцька брама біля монастиря, там би міг бути центр духовності або навіть келії чи трапезна. Головне, щоб про них дбали.
Як зазначив пан Антонюк на одному з останніх засідань комісії обласної ради, з міського бюджету готові виділити кошти принаймні на заміну дахів обох будівель. Інакше, додав, ті можуть незабаром розвалитися.
— У Луцькій брамі після проголошення незалежності хотіли відкрити кафе, потім була ідея облаштувати келії для Свято-Миколаївського монастиря, що поруч, — розповідає начальник дубенського міського відділу культури і туризму Тетяна Єфімчук. — Але нічого так і не реалізували. А у синагозі нині приймають склотару та макулатуру. Ми не можемо вкласти кошти у ці споруди, бо вони належать обласній раді. Якщо ж не почати їхню реконструкцію, місто втратить ці історичні пам’ятки, що могли б приваблювати туристів. Є кілька ідей щодо використання Луцької брами і синагоги. В останній навряд чи вдасться відновити богослужіння, а ось створити музей Голокосту чи науковий центр там можна. Оскільки Луцька брама біля монастиря, там би міг бути центр духовності або навіть келії чи трапезна. Головне, щоб про них дбали.
