До віддалених сіл Старовижівського району автобуси не ходять - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.64 € 31.22
До віддалених сіл Старовижівського району автобуси не ходять

Волинь-нова

До віддалених сіл Старовижівського району автобуси не ходять

Навіть у Милецький Свято-Миколаївський чоловічий монастир з райцентру доїхати непросто

Наталія ФЕЩУК


Віддалені від районного центру села Синове, Підсинівка, Шкроби, Мильці, Соколище, Сереховичі, Грабове, Солов’ї, Комарове та Ниці на Старовижівщині здавна чомусь жартівливо називають «Кореєю». Може, тому, що звідти значно легше добратися будь-куди, аніж до селища, яке є адміністративним центром району? А ще практично не має жодного прямого автобусного сполучення, за винятком ранкового рейсу Ковель - Стара Вижівка через Сереховичі? Втім, здійснюється він лише раз в день, та й то по парних числах. Отже, доберешся в райцентр у справах і тоді або з пересадкою в Буцині, і таких рейсів лише два в день, або на перекладних діставайся додому чим хочеш, хоч пішки, піднімає проблему журналістка зі Старої Вижівки на своїй сторінці у Фейсбук.



Незабаром пасажирськими перевезеннями опікуватиметься нібито вже не Волинська ОДА, а органи районної виконавчої влади, а відтак, буде оголошено конкурс на спеціалізовану організацію, що розроблятиме всі внутрірайонні маршрути та графіки курсування автобусів.



Тож коли з десяток років тому підприємець Олександр Бортнійчук став піонером нового рейсу, чим полегшив життя сільчан, бо міг і відвезти «корейців» у райцентр і повернути їх до своїх домівок та робив це двічі на день, жителі названих населених пунктів полегшено зітхнули. Про самого Олександра відгукувалися лише схвально: доброзичливий, чемний, завжди йде назустріч людям і готовий їм усіляко допомогти.


Однак через деякий час після зручно прокладеного рейсу, до якого люди призвичаїлися і за який були щиро вдячні Бортнійчуку, маршрут у Олександра несподівано для багатьох відібрали та віддали іншому підприємцю, мовляв, Бортнійчук програв конкурс, бо в його конкурентів автотранспортний засіб новіший, а отже, безпечніший. У Волинській обласній державній адміністрації на чисельні звернення, листи жителів «Кореї», публікації у районній та обласній пресі з проханням повернути маршрут Олександру Бортнійчуку відреагували стримано і, звичайно ж, відмовою, аргументувавши свої дії прозоро та справедливо проведеним конкурсом. І людям нічого іншого не залишалося, як змиритися з реальністю, тим паче їх запевнили: все робиться для блага самих же «корейців».


Втім, пізніше з’ясувалося, що хотіли, як краще, а вийшло, як завжди. І справді, нові перевізники справно виконували свої функції до того дня, коли, мабуть, зробили висновок, що маршрут не приносять їм бажаної фінансової вигоди. Або в них з’явилися інші перспективи. Інакше чому б змінювати його регулярність? Спочатку люди обурювалися зміною періодичності руху автобуса та маршруту, але зрозумівши, що до них ніхто не прислухається, махнули на владу рукою і кожен вирішив покладатися лише на власні сили та можливості.


Однак, як стверджують у районних владних кабінетах, найближчим часом все може змінитися на користь «корейців». Як інформує начальник управління інвестицій та регіонального розвитку Старовижівської РДА Олександр Яцунік, незабаром пасажирськими перевезеннями опікуватиметься нібито вже не Волинська ОДА, а органи районної виконавчої влади, а відтак, буде оголошено конкурс на спеціалізовану організацію, що розроблятиме всі внутрірайонні маршрути та графіки курсування автобусів. Якби ж то! Бо хто краще за місцевих чиновників знає проблеми і потреби своїх же сільчан?


- Плануємо відновити внутрішні маршрути, які сполучатимуть зі Старою Вижівкою Стару Гуту, Любохини, Рудку, Залюття, Яревище, Сукачі, Паридуби, Комарове, -- запевняє Олександр Борисович. – Адже на сьогоднішній день автобуси зовсім не курсують у такі села, як Мельники, Лютку, Кукуріки, Сьомаки, Паридуби, Сукачі, Комарове.




  • Такі перспективи, як олива на душу. А в деяких населених пунктах, як Паридуби, вже давно й не сподіваються, що колись побачать там рейсовий автобус. Перевізники нарікають та погану дорогу, тому принципово не хочуть заїжджати в це село. Щодо інших, то бідкатися про погані дороги там не варто.


  • Однак повернімося до згадуваного маршруту, що сполучає Стару Вижівку та Мильці. Ще за часів губернаторства покійного Бориса Клімчука із Буцина до села, де розташований Милецький Свято-Миколаївський чоловічий монастир, перша згадка про який датується 1522 роком, через Сереховичі, була прокладена асфальтна дорога, що значно скоротила шлях до святині і тепер паломники можуть швидше добратися до обителі, та все це за умови, що в них є власний автотранспорт, бо автобуси нею не курсують. Коли ж неділя датується непарним числом, то добратися до милецького монастиря зі Старої Вижівки чи Буцина вранці взагалі неможливо, хіба що впавши на хвіст комусь із бажаючих відвідати монастир або пішки. Відсутній у цей день і зворотній транспорт. Перший рейс після служби в обителі, що закінчується близько опівдня, в бік Буцина, тобто Старої Вижівки, здійснюється о шістнадцятій годині. Теж саме стосується й людей, які вирушають в напрямку Ратного. А відвідують монастир сотні паломників, не кажучи вже про жителів Старовижівського та Ратнівського районів, які живуть недалеко від монастиря і не мають змоги зручно дістатися до нього, тоді, як Стара Вижівка має пряме сполучення навіть зі Львовом.


  • Тож залишається тільки сподіватися, що, коли організацією пасажирських перевезень й справді займеться Старовижівська РДА, багато що кардинально зміниться, і місцеві чиновники зважатимуть на пропозиції простих людей, які не мають власного автотранспорту і користуються так званим громадським, як звикли його називати, попри те, що він вже давно у приватних руках, а перевізники не тільки рахуватимуть гроші, а й поліпшуватимуть рівень обслуговування пасажирів.


  • У цій, здавалось би, буденній справі є ще один немаленький нюанс. У процесі реформування вже існуючих громад, якщо місцева старовижівська влада прагне об’єднати їх довкола Старої Вижівки, то просто зобов’язана подбати про безпосереднє автосполучення з селищем, щоб у людей не виникало бажання долучитися до інших із сусіднього району, бо тоді суть запропонованої реформи знівелюється за тим самими принципом: хотіли, як краще, вийшло, як завжди.