Юна лучанка стала символом боротьби на Сході

«Я вірю і віра моя не згине, як вічний огонь. Не закінчиться, як океан. Я говорю від щирого серця, від всієї сім`ї, що ти – найкращий. Ми обов’язково зустрінемось! Україна в ваших руках!» - це слова із листа маленької дівчинки Даринки, який надійшов із Луцька, разом з волонтерською допомогою у вересні 2014-ого, до 92-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.

І саме цей лист потрапив до мене та зберігався у військовому квитку як оберіг. Теплі і щирі слова маленької лучанки допомагали мені у різних ситуаціях. Особливо у хвилини сумнівів, бо по справжньому важко не тоді коли загрози або перепони, а коли тебе морально пориває.

Листів, малюнків надходило багато, написав у "Фейсбуці" Олег Зонтов. "Ми читали, обмінювалися ними – це була найцінніша річ серед допомоги, яка надходила у військові підрозділи зі всієї країни. І саме цей лист потрапив до мене та зберігався у військовому квитку як оберіг. Теплі і щирі слова маленької лучанки допомагали мені у різних ситуаціях. Особливо у хвилини сумнівів, бо по справжньому важко не тоді коли загрози або перепони, а коли тебе морально пориває. Я перечитував ці рядки сотні разів і дав собі слово, коли скінчиться війна, знайти Даринку, щоби сказати їй слова вдячності від себе, від бійців мого підрозділу, від всіх військових що отримували подібні листи. Минуло три роки, але війна продовжується. Як передніше на фронт приходять паперові голуби миру і їх отримують вже інші хлопці, яких вони також надихають і підтримують", - йдеться у дописі військовослужбовця. 

Також учасник АТО повідомив, що він знайшов і зустрівся з Даринкою. "Вона навчається вже у 8-ому класі 22-ої Луцької школи – ліцею. Ми були як представники громади Донеччини з візитом у Луцьку і завітали до цієї школи. Заздалегідь зателефонував їх директорці Ларисі Кучер і не можу передати з якою теплотою вони нас зустріли. Колектив і учні школи всі ці роки допомагають нашим бійцям на фронті, опікуються пораненими у госпіталі, учні цієї школи, які пройшли АТО, є для них героями і прикладом мужності. Але наша зустріч була для них несподіванкою, бо ще ніколи вони не отримували подібного оборотного зв’язку зі сходу України. Я передав школі подяку від нашої Спілки ветеранів АТО Донбасу", - зазначає Олег Зонтов.

Сама зустріч с Дариною Ярмолюк стала для військового справжнім емоційним випробуванням. "Прийшли батьки, були її однокласники і саме це стримало прояв моїх почуттів. Бо Дарина і її лист уособлюють для мене все те заради чого ми готові боротися - наших дітей, наші домівки, нашу свободу і незалежність, все те - за що сьогодні віддають життя наші хлопці на війні… Дякую тобі Даринко, як і іншим дітям, що пишуть листи нашим військовим, за підтримку і віру!", – відзначив боєць.