46-річний нелюд спочатку вбив, а потім згвалтував школярку...
ЗГВАЛТУВАННЯ... МЕРТВОЇ Володимир Калитюк того дня отримав зарплату. Працював він на Ковельському центральному ринку трактористом. Після роботи з друзями вирішив відзначити важливу подію. Принесли горілки, закуски, почали чаркувати. Коли спиртне закінчилося, усі розбрелися по домівках. Прийшов додому й Володимир. Частину грошей віддав своїй співмешканці Ніні, з якою проживав, як кажуть, на віру. Посидів трішки, але, згадавши, що призначив побачення Галині, з якою давно водився, почав перевдягатися. — Ти куди зібрався? — поцікавилась Ніна. — Пізно вже , та бачу, що й чарку вже випив. — Піду сміття винесу... Володимир взяв відро із сміттям й вийшов на подвір’я. Уже темніло. Неподалік хати сміття спалив. Постояв трішки, певне, чекаючи, чи не вийде услід Ніна, потім зупинив маршрутне таксі й поїхав на вулицю Ватутіна. Галина на побачення чомусь не вийшла. Калитюк походив туди-сюди, можливо, вже й додому поїхав би, але біля одного з будинків побачив знайому дівчину. Вона тримала в руках невеличкий жмут сіна. Підійшов ближче. — Доброго вечора, Таню,— привітався. — Чим займаєшся? — Кроликам сіна хочу підкинути,— кивнула в бік хліва. — Потім сяду за уроки. — Молодець! — чмокнув її в щоку. Школярка здивовано звела очі на сорокашестилітнього чоловіка, хотіла щось сказати, але той несподівано вдарив її кулаком у голову. Дівчинка почала падати, та він підхопив її на руки й поніс до курника, що був поряд. Дверцята в курник були вузенькі. Він вліз всередину першим, узяв її за руки й втягнув туди. Тетяна була непритомна. Пияк похапцем почав стягати з неї одяг. Дівчина заворушилась. Бандит вхопив її за шию й почав душити. Відпустив пальці лише тоді, коли зрозумів, що вона уже мертва. Дороздягав її уже неживу й згвалтував. Вбивця тихо виповз із курника, озирнувся злякано навколо. Здається, ніде нікого не було. Зник з місця злочину, немов розтанув у темряві... Мати Тані не могла зрозуміти, чого дочка так довго порається у хліві. Скільки там треба чого часу, аби кинути кролям сіна? Нарешті, не витримала, вийшла на подвір’я. Погукала дочку. У відповідь — мовчанка. “Може пішла до подруг,— майнула думка. — Але сказала б”. Мати знала, що дочка так пізно по чужих домівках не ходить. Зазирнула у хлів, але нічого там не розгледіла. Підійшла до курника, аби зачинити двері на ніч. Нахилилася й помітила доччині ноги. — Ти чого тут лежиш?— запитала злякано, бо не одразу зрозуміла, що сталося. І лише, коли обмацала напівголе тіло Тані, втямила, що та нежива... Калитюка працівники міліції затримали наступного дня. Вчора, коли втікав після вбивства, йому лише здалося, що ніде нікого немає. Виявилося, що дехто бачив біля будинку Тетяни чоловіка, вдягнутого в коричневу куртку, темно-зелені штани. На голові в нього була в’язана шапочка. Чоловік був нетверезий, дуже кудись поспішав, весь час озираючись. Калитюка відвезли в Ковельський міський відділ внутрішніх справ. Спочатку він заперечував, що вчинив вбивство та згвалтував десятикласницю. Але потім під тиском незаперечних фактів в усьому зізнався. Його завезли на місце злочину, де він не просто розповів, а детально показав, як діяв п’яний того вечора. На його штанях, котрі знайшли при обшуку у квартирі, було виявлено не лише сіно, яким був устелений курник, але й сліди гвалтування. Лише через два тижні розслідування вбивства Калитюк відмовився від попередніх показів і знову заявив, що нікого не вбивав і не гвалтував. Його змусили взяти на себе чужу вину працівники міліції, котрі, мовляв, знущалися над ним. Проте жодних слідів побиття на тілі Володимира не було виявлено. А кілька різних судово-медичних експертиз підтвердили, що саме він вчинив важкий злочин... КОЛИ ОПІКУН — П’ЯНИЦЯ Чоловік тверезий, якщо із розумом у нього все в порядку, ніколи б не накинувся на дівчину-школярку, як це зробив ковельчанин Володимир Калитюк. А ось п’яний лучанин, якому далеко за п’ятдесят, згвалтував дитину, до речі, також Тетяну, котрій немає ще й трьох років. Причиною пиятики того літнього вечора на квартирі лучанки Валентини — матері Тетянки, став телевізор, якого щойно відремонтували. На честь такої події господиня накрила стіл. Компанія зібралась невелика. Крім Валентини, навідався її співмешканець Володимир Філіпчук, її подруга Марія та сусід Олександр Лізунов. Вони частенько випивали у її квартирі. Маленька Тетянка нікому не заважала, доки дорослі пили, тихенько гралася на ліжку сама. Близько першої години ночі, коли всі пляшки спорожніли, Філіпчук пішов додому, а Валентина й Марія вирішили погуляти містом. — Олександре, ти побудь з дитиною. Вона спокійна, турбот тобі не завдасть,— попросила господиня в Лізунова. — Та йдіть уже, побуду з дитиною, не вперше,— погодився Олександр. Жінки помандрували з вулиці Клима Савура на 33-ій квартал. Там Валентина у когось із знайомих позичила грошей. Коли поверталися назад, не обминули бар “Ювілейний”. Посиділи там. Додому Валентина повернулася о третій годині ночі. Ввімкнула світло. На ліжку спала лише в одній маєчці Тетяна. Лізунова біля неї не було. Мати помітила, що маєчка на дитині чомусь закривавлена. Кров була й на простирадлі. Розбудила дитину, почала питати, що сталося. Донька нічого не говорила, тільки плакала. Валентина побігла на квартиру до Лізунова. Двері були незамкнуті. Він спав. Почала його будити, але той не пробуджувався чи тільки вдавав, що міцно спить. Лізунов сам прийшов до Валентини через кілька хвилин. — Що сталося?— запитав. — Сорочка у дитини в крові. Кров на постелі... — Мабуть, її згвалтував п’яний Філіпчук. — Зараз я потелефоную у міліцію. — Але ж з дитиною залишався ти? — Філіпчук зайшов до тебе, а я пішов додому спати. Працівники міліції приїхали через кілька хвилин. Прибула й “швидка допомога”. Філіпчука заарештували, а дівчинку повезли у лікарню. У Луцькому міському відділі внутрішніх справ Філіпчук розповів те, що запам’ятав його отруєний алкоголем мозок. — Після того, як ми закінчили пити, я пішов додому й ліг спати. Спав недовго. Прокинувся й знову пішов до Валентини. Думав, що там продовжують чаркувати. У квартирі Валентини був Лізунов. Тетянка спала. Я запитав, де Валентина й Марія. Лізунов сказав, що пішли гуляти. Вирішив їх розшукати. Обійшов кілька найближчих барів, але їх не знайшов. Знову повернувся до Валентини. Тоді Лізунов попросив, щоб я побув з малою, а сам пішов додому. Я погодився й залишився у Валентини. Дитина спала. Коли Валентина прийшла о третій годині ночі додому й побачила, що її дочка в крові, почала запитувати, що сталося. Лізунов сказав, що то я згвалтував дівчинку. — А ви її хіба не гвалтували?— запитав слідчий. — Я був настільки п’яним, що нічого не пам’ятаю, бо пив того вечора не один раз,— пояснив Філіпчук. — Можливо, й гвалтував, якщо так каже Лізунов. Хоча мати й раніш залишала зі мною доньку. Тетянка мене називала навіть татом, бо ми з Валентиною жили як співмешканці півтора року. Під час детального розслідування виявилося, що трирічну Тетянку згвалтував п’яний Лізунов, а потім, аби замести сліди злочину, звинуватив в усьому друга по чарці Філіпчука. Луцька міська прокуратура кримінальну справу проти Філіпчука закрила за відсутністю складу злочину. На лаві підсудних опинився пияк і гвалтівник Олександр Лізунов. Луцький міськрайонний суд засудив Олександра Лізунова на вісім років позбавлення волі. З нього буде стягнуто на користь Валентини понад десять тисяч гривень матеріальної і моральної шкоди. Судова палата в кримінальних справах апеляційного суду області вирок залишила без змін. Отримав, як кажуть, по заслузі й п’яниця Володимир Калитюк. Вбивцю й гвалтівника засуджено на п’ятнадцять років позбавлення волі. На користь сестри загиблої з нього буде стягнуто п’ятдесят п’ять тисяч гривень матеріальної і моральної шкоди. З тюрми він вийде уже старим і, напевне, нікому непотрібним. Як і Лізунов. Своє життя вони обидва пропили, а воно одне і вже ніколи не повернеться... Борис ПЛАХТІЙ, Володимир ЗАБОЛОТНИЙ.
