Тритикале вирощують понад 120 років, тоді як пшеницю, ячмінь — 10 тисяч, а жито — 7 тисяч років...
Тритикале вирощують понад 120 років, тоді як пшеницю, ячмінь — 10 тисяч, а жито — 7 тисяч років. Це перша штучно створена людиною зернова культура при схрещуванні пшениці з житом. Сорти цієї культури не є гібридами у повному розумінні, тобто для їх вирощування не потрібно щорічно закуповувати нове насіння. На базі Волинського інституту АПВ діє опорний пункт Миронівського інституту пшениці, де, починаючи з 2000-ого, висівають 37 нових і перспективних сортів озимого тритикале. Середній врожай тут становить 55—75 центнерів з гектара, а кращі лінії цієї культури формують 100—120 центнерів. З кожним роком, починаючи з 2000, зростають посівні площі тритикале у Західному регіоні України. Так, на Волині в 2003 році було посіяно 13 тисяч гектарів цієї культури, значно більше, ніж у сусідніх областях. Пристойні врожаї — 45—50 центнерів з гектара на площах 300—400 гектарів щорічно збирають у господарствах “Нива” Луцького, “Прогрес” Володимир-Волинського, “Зоря” Любешівського, “Світанок” Рожищенського, “Україна” Ратнівського, “Заповіт” Турійського районів. У цьому році в СЗАТ “Нива” Луцького району окремі лінії тритикале сформували погектарний урожай 120—140 центнерів з гектара. Районовані та перспективні сорти мають підвищену зимостійкість, менш вимогливі до родючості грунтів утворюють більшу кількість зерен у колосі (70—120 штук). Вони спроможні в умовах Волині давати до 100 центнерів з гектара при відповідній, розробленій науковцями нашого інституту, технології. Вміст білка коливається від 10 до 28 відсотків, лізину — 3,8, жиру — 2,4, цукру — 6—8 відсотків, що більше, ніж у пшениці та житі. За обмінною енергією тритикале прирівнюється до пшениці, поступається кукурудзі і переважає ячмінь. Введення в комбікормову масу до 30 відсотків зерна цієї культури значно збільшує приріст молодняку великої рогатої худоби. При заміні в комбікормах 50 відсотків ячмінного зерна на зерно тритикале зменшуються на 20 відсотків затрати кормів при відгодівлі свиней і птиці — бройлерів, збільшуються їхні середньодобові прирости. Борошно з цієї культури має більше білка і клітковини, ніж пшениця, тому воно придатне для приготування високої якості печива і тортів, наприклад, вівсяного, кокосового, шоколадного, оскільки в його складі мало клейковини низької якості. Хліб із тритикале білий, майже такий, як пшеничний, дещо поступається йому за об’ємом, але солодкуватий, тому він і корисний людям, які хворіють на діабет або мають схильність до ожиріння. При виготовленні хліба за типом житнього він виходить об’ємнішим, кориснішим, у півтора раза багатшим на білок, має меншу кислотність, смачний і ароматний та більш поживний. Висока ферментивна активність зерна тритикале дає змогу успішно використовувати його в спиртогорілчаній і пивоварній промисловості та при виготовленні крохмалю. Хлібороби давно оцінили переваги та цінність тритикале, називають його “Поліською пшеницею”. Однак у декого з необізнаних людей склалась думка, що це — другорядна культура, яка розщеплюється. Дійсно в 70-их роках минулого століття перші сорти, в основу створення яких входив пирій, не витримали конкуренції. Через неадаптованість до грунтово-кліматичних умов вони розщеплювались на жито і пшеницю. Історія створення нових сортів тритикале в Миронівському інституті пшениці, Харківському інституті рослинництва налічує понад 30 років. За цей період, опираючись на ряд оригінальних наукових підходів, вдалося вирішити низку важливих наукових та перспективних питань, отримати цінний вихідний селекційний матеріал. Зокрема, вдалося майже вдвоє зменшити висоту рослин тритикале, що дало змогу розв’язати проблему стійкості щодо вилягання; змінити докорінно морфотип куща та рослин, синхронізувати бокові пагони кущення, підвищити густоту продуктивного стеблостою та інше. Зараз ми маємо широкий спектр вихідного селекційного матеріалу. Створення серії імунних, високопродуктивних, адаптованих, короткостебельних, стійких щодо розщеплення сортів озимого тритикале з потужним синхронним розвитком бокових стебел, великим багатоколосковим та багатозерним колосом з добре виповненим зерном, наблизивши його по якості та кольору до пшеничного зерна. Оскільки сучасні сорти тритикале створені з участю домінантного гена карликовості жита, в процесі репродукування у невеликого відсотку рослин сортової популяції такий ген зникає. І, як наслідок, такі рослини “вистрелюють” по висоті, хоча і відносяться до базового сорту. У виробників насіння тритикале подекуди висівається два—три сорти різного морфотипу, при очищенні та доведенні до посівних кондицій через зерноочисні агрегати допускається їх змішування. При збиранні жита, а після нього тритикале, не завжди здійснюється ретельне очищення зернозбиральних комбайнів від попередньої культури, тому також допускається змішування. Іноді попередником для тритикале є жито або навпаки, що сприяє змішуванню і одночасному розвитку рослин жита і тритикале. Щоб цього не було, слід суворо дотримуватись сортової агротехніки вирощування тритикале, висівати однорідне насіння того чи іншого сорту, придбане в спеціалізованих насіннєвих господарствах, не допускати його змішування із житом, не висівати тритикале після жита. Сьогодні в державний реєстр сортів рослин занесено 26 сортів озимих і ярих тритикале, зокрема: АДМ 4, АДМ 5, АДМ 8, АДМ 9, АДМ 11, Ладне, Гарне, АД 52, Поліський 7, Поліський кормовий, Зеніт одеський та інші, які запропоновано для поширення. Сьогодні для успішної дальшої селекційної роботи з тритикале використовується широкий генофонд із залученням кращих зразків тритикале, жита, пшениці вітчизняної та зарубіжної селекції. Створюються вторинні гексаплоїдні тритикале (пшениця + жито х тритикале), міжлінійні озимі гібриди (тритикале х тритикале), озимо-ярі та ярово-озимі гібриди, проводяться схрещування тритикале з житом, пшеницею, ячменем. Ведеться робота зі створення тритикально-ячмінних та пшенично-ячмінних гібридів з комплексом нових господарських цінних ознак, які в умовах Волині дають 120—134 центнери з гектара. Зростання частки тритикале в структурі посівів дасть можливість збільшити виробництво продовольчого і фуражного зерна. Це призведе також до зменшення бур’янів на полях, здешевить затратний механізм на виробництво зерна, надасть імпульс для широкого впровадження цієї культури на лани Волині. Володимир СКЛЯНЧУК, директор інституту агропромислового виробництва, кандидат сільськогосподарських наук. Анатолій БІЛІТЮК, заввідділом рослинництва інституту АПВ, кандидат сільськогосподарських наук.
