ОСТАННЄ ПОБАЧЕННЯ

НІЧНИЙ ГІСТЬ З ДОБРОМ НЕ ПРИХОДИТЬ
Різкий стукіт у двері о першій годині ночі розбудив всю сім’ю лучанина Петра Гирча. Шістдесятип’ятирічний господар перший піднявся з ліжка й підійшов до дверей.
— Хто там? — запитав.
— Відчиняй! Треба з твоєю дочкою поговорити, — пролунало з-за дверей.
— Всі давно сплять... Приходь завтра вдень.
Той знову щосили загупав у двері.
Посхоплювалися Марія та Лариса — дружина й дочка Гирча.
— Що за нічні гості? — здивовано запитала Лариса.
— Твій колишній коханець Юрій Рудецький. Але, здається, дуже п’яний, — пояснив батько.
— Не відчиняй, бо він, як вип’є, стає скаженим, — порадила дочка.
— А що хоче від тебе? Ви ж розірвали між собою всі стосунки.
— Не знаю...
Рудецький знову почав стукати у двері. Молотив уже руками й ногами, брудно лаючись. Потім всі почули, як дзенькнуло віконне скло на кухні.
— Треба відчинити, бо потрощить всі вікна й двері все одно виламає, — сказав господар й відсунув клямку.
Пияк увірвався в коридор, важко дихаючи. Очі його блищали від горілки й збудження. Обсипавши всіх брудною лайкою, кинувся до Лариси.
— Поїхали зі мною в одне місце, там поговоримо. Та швидко, бо на вулиці «таксі» чекає!
Лариса злякано відступила в куток. Батько прикрив її собою:
— Нікуди вона посеред ночі не поїде.
— А це ми зараз побачимо, — взяв її за руку й почав тягнути до дверей. Батько спробував перешкодити. Тоді пияк схопив його за груди й почав товкти щосили у стіну головою, кілька разів вдарив кулаком в лице, потім кинув на підлогу до умивальника. Старий упав, заюшений кров’ю. Бандит сів на нього, схопив за горло й почав душити.
Дружина й дочка кинулися на допомогу Петрові. Рудецький вдарив стару по голові кулаком й вона також впала на підлогу. Лариса намагалась відірвати руки п’яниці від батькової шиї, казала, що згідна з ним поїхати, куди він хоче, аби відпустив батька.
Рудецький встав. Гирча продовжував лежати, потім відкрив очі, стогнучи, також спробував піднятися, але ноги в старого тремтіли, паморочилося в голові, й він важко опустився на стілець, котрий стояв поряд.
Вхопивши Ларису за руку, Рудецький потягнув її на подвір’я. За ними вибігла й мати.
Автомобіль стояв за десять кроків від будинку.
– Сідай у машину! — наказав Юрій.
Лариса сідати не хотіла.
– Зараз скручу тебе й запхаю в багажник. Або всіх вас тут прикінчу! — погрозився пияк.
Лариса не знала, куди Юрій може її завезти й що зробити. Тим більше п’яний, тому й не хотіла лізти в салон.
Невідомо, чим би все закінчилося, якби не водій. Він залишив кермо й відтягнув свого знайомого від молодої жінки. Та одразу ж побігла в хату. Уже через вікно помітила, що автомобіль, блимнувши червоним вогником, зник у темряві...
Мати й дочка вирішили викликати «швидку допомогу» й міліцію. Вдома телефону не мали. Треба було бігти до когось із сусідів.
– Друга година ночі... Куди ви зараз побіжите? Може, я до ранку якось доживу, — простогнав старий.
Гирча поклали на ліжко, накрили ковдрою, сподіваючись, що той засне. Самі посідали на стільцях. Сон зник.
– Чи Рудецький знову не з’явиться? — з острахом запитала мати.
– Все може бути... Юрій, коли вип’є, що хочеш може зробити. Я, мабуть, перебіжу до свого знайомого Анатолія й попрошу, аби сюди прийшов. А раптом Рудецький знову повернеться.
– Я піду з тобою... Все ж таки ніч.
Вони погасили світло, замкнули Гирча й пішли до Анатолія.

СИЛОЮ НЕ БУДЕШ МИЛОЮ
Мати з дочкою та її знайомим Анатолієм повернулися додому через півгодини. Ще здаля помітили, що світяться вікна. Коли підійшли до дверей, виявилося, що навісний замок виламаний. У коридорі лежав непритомний господар увесь мокрий. Поряд на підлозі валялося перекинуте відро.
– Мабуть, знову той пияк приходив й побив ще раз батька, — висловила здогад мати. — Треба викликати «швидку допомогу» та міліцію.
Анатолій побіг до когось із сусідів, щоб зателефонувати.
Лікарі приїхали досить швидко, оглянули Гирча й забрали в лікарню. Разом з чоловіком поїхала й дружина. У Гирча виявили важкі травми голови, крововилив у мозок. Йому терміново зробили операцію, але до свідомості він не прийшов й через два тижні помер.
Затримати Рудецького міліція не встигла, бо він одразу зник у невідомому напрямку. Перевірили кілька квартир, де той міг переховуватися, але в жодній його не було...
Ларису Гирчу з Юрієм Рудецьким два роки тому звів випадок. На центральному ринку в Луцьку його мати продавала пиріжки. З нею дівчина якось розговорилась, та, певне, їй чимось сподобалась, й вона взяла Ларису в помічниці. Юрій нерідко приходив до матері на ринок. Там вони й познайомилися.
Любов тривала близько року. Зустрічалися в парку, що поряд із ринком, в інших місцях. До батьків Лариси приходив Юрій рідко. Чомусь вони його одразу не злюбили, швидко розпізнали його гниле нутро, а ще побачили, що дружить з пляшкою.
Чим би закінчилися ці зустрічі, невідомо, але згодом Лариса довідалася, що Юрій має дружину, котра перебуває в місцях позбавлення волі. За що її посадили, не розпитувала. Виявилося, що і Юрій уже двічі побував на лаві підсудних. Першого разу його судили за те, що, добре хильнувши, побив на вулиці чоловіка. Вдруге отримав сім років позбавлення волі — п’яний згвалтував неповнолітню сусідку.
Під час чергової зустрічі Лариса заявила Рудецькому, що це їх останнє побачення, пояснила чому.
– Знаєш, силою не будеш милою. Крім того, батьки не хочуть, щоб я надалі з тобою зустрічалась, — заявила відверто.
Обличчя Рудецького засмикалось. Так було часто, коли він надто нервував. Раніш Ларисі пояснював це тим, що мав травму голови.
– Ти хочеш, аби я повбивав їх? — погрозився пияк.
– Сядеш надовго в тюрму.
– Не лякай, уже сидів!
Розмова переросла у сварку, потім — у бійку.
Відтоді Лариса до нього на побачення більше не приходила.
Рудецький переслідував колишню співмешканку на вулиці, вимагав поновити побачення. Вона не бажала.
– Не поспішай.. Я до тебе додому при нагоді навідаюсь, в усьому й розберемось.
Незабаром Рудецький, добре хильнувши, справді навідався до Лариси о першій годині ночі. Зустріч завершилася трагедією...
Рудецького затримали й він опинився на лаві підсудних. Свою шкуру рятував, як міг. Вину не визнав ні під час слідства, ні на суді. Проте було надто багато свідків та зібраних фактів, які стверджували, хто винен у смерті Петра Гирча.
Луцький міський місцевий суд засудив Юрія Рудецького на сім років позбавлення волі. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах облсуду вирок залишила без змін. Злочинець знову на світ дивитиметься крізь грати. Хоча тридцятишестилітньому пияку до цього не звикати...
Оксана ЗДРИЛЮК,
Володимир КАЛИТЕНКО.