Дивлюся на фото, і душу огортають щемливі почуття. Бачите, як міцно тримають у руках свої прапори волинські ветерани УПА...
Дивлюся на фото, і душу огортають щемливі почуття. Бачите, як міцно тримають у руках свої прапори волинські ветерани УПА. Бронза часу застигла у їх суворих обличчях. Особливу повагу викликає образ щирого сивочолого і вусатого українця у вишиванці. Я не знаю їх імен. Вклонімося їх мужності, яку вони проміняли на свою далеку, недоціловану молодість. Не гудьте тих, що першими стали в ряди Української Повстанської Армії, яка зародилася у нас на Поліссі 14 жовтня 1942 року. Вони виборювали кров’ю і болем нашу нинішню — таку солодку, але ще трохи гірку незалежність. А ще я люблю свято Покрови, бо цього дня народилася моя мама Марія. Сьогодні їй виповнюється 91 рік. Хай їй Бог дає здоров’я!
