Матильда. Коли чоловік сердиться…

Тетяна ЛЯШЕНКО

Окинувши досвідченим оком старого парубка, який ще не збирається одружуватися, дівчат, що стояли біля стіни, Сергій зітхнув:
— Нема за кого оком зачепитися! Нудьга!
— Скажеш таке! — фиркнув Григорій. — А оця завклубша?

Коли підійшла ближче, Володя якимось незнайомим фвід хвилювання голосом запитав: — Кого із нас двох ти вибираєш?

— Яка? Матильда? — вмить вигадав дівчині прізвисько Сергій. — Теж мені знайшов красуню! — проте одразу запримітив тонкий стан, сині очі, пухнасті вії й густі брови.
Вечір він протанцював із дівчиною, яку, як виявилося, звати Танею. Потім провів її додому. Трохи постояли під високою березою та й розійшлися.
Другого вечора знову все повторилося. А наступного разу парубки в клубі помітили, що Матильда не відходила від симпатичного чорнявого хлопця в окулярах.
Сергієві було все одно, хто там біля неї, але вражене самолюбство дало про себе знати і він запросив дівчину на танець. Потім удруге, втретє, хоча місцеві хлопці його попередили, що Володя — Танин наречений, із яким вона зустрічається вже три роки. Він навчається в інституті, а зараз приїхав на канікули. Та Сергій на це не зважав і не давав Володі навіть підійти до дівчини.
… Коли вже треба було зачиняти клуб, Таня запримітила, що обох хлопців немає. «Господи, хоч би не побилися!» — злякано подумала й вибігла на подвір’я. Неподалік побачила дві чоловічі постаті, які стояли поруч і курили.
«Між собою нічого не виясняли, не побилися, значить, всі претензії — до мене», — зрозуміла Таня й стала поволі повертати ключ у замку. Вона вдавала, що не може зачинити, боячись підходити до хлопців. Зрештою набралася рішучості й, замкнувши клуб, пішла до парубків. Коли підійшла ближче, Володя якимось незнайомим від хвилювання голосом запитав:
— Кого із нас двох ти вибираєш?
Таня від такого несподіваного запитання образилася й на зло нареченому сказала:
— Його! — і взяла Сергія під руку.
А Володя, розвернувшись, рушив у темну вуличку. Дівчина чула, як у нічній тиші віддаляються його такі знайомі й рідні кроки. Скільки разів вона їх чула, стоячи біля хвіртки, коли він, провівши її, йшов додому! І як вона любила цю спокійну ходу… А тепер так легко її зрікся. І лише через те, що якийсь заїжджий з нею два вечори потанцював!
Таня з Сергієм довго мовчали.
– І що тепер? — запитала нарешті дівчина.
— Оженюсь, — одказав Сергій.
— Коли?
— Хоч завтра! — промовив із викликом, наче в нього вселився якийсь біс. Він ще не збирався одружуватися, адже дівчата самі до нього липнули, а мама дбала, щоб був ситий і ходив у чистих сорочках. Правда, докоряла: «Ох і догуляєшся ж ти, сину! Дідом будеш женитися!»
— То давай зараз подамо заяву. У мене брат — голова сільради!
— Давай, — погодився, хоча розумів, що цього казати не треба було. І вони подалися у темний провулок, де стояв дім її брата. Таня постукала в шибку. На ганок вийшов заспаний чоловік у трусах, якому Таня й пояснила, що вони хочуть подати заяву про одруження. Негайно. Той поглянув на її супутника, почухав потилицю й сказав, що вдягнеться, візьме ключі й прийде в сільраду, а вони хай там чекають.
Коли вже взяли папір, щоб писати заяви, брат раптом запропонував:
— А нащо вам чекати місяць, щоб усе оформити? Пишіть заяву заднім числом і я вас одразу розпишу.
Паспорт Сергій мав із собою, а Таня по свій збігала додому. Через кілька хвилин в обох уже стояв штамп, що вони є чоловіком і дружиною.
— Вітаю вас! Хай ваше сімейне життя буде щасливим! — побажав молодятам о третій ночі в порожній сільраді Танин брат. А вони обоє стояли знічені й розгублені, бо насправді жоден не збирався одружуватися, проте й не хотів зізнатися в цьому іншому. Таня сердилась на Володю за його вчинок, а Сергій — на себе за необдумано сказану фразу. Врешті кожен себе подумки втішив тим, що ніколи не пізно буде розлучитися. З тим і вийшли в ніч із проштампованими паспортами.
Уранці Сергій послав додому телеграму, що одружився і щоб батьки готувалися до весілля… Йшов четвертий день його відрядження.
…Відтоді минуло понад двадцять років, як Таня й Сергій побралися. Але живуть по-справжньому щасливо. Мають уже майже дорослу дочку. І часто згадують історію свого дивовижного одруження. А коли Сергій на Таню сердиться, то називає її Матильдою.