Який відпочинок у Європі? З нашими зарплатами і пенсіями у сусіднє місто не кожен заїде...

Богдан БЕНЮК,
народний артист України (м. Київ):
– Я не розумію, навіщо їхати за кордон, якщо ми маємо неймовірно красиві краєвиди в Україні і проміняти їх на якусь заморську країну, навіть ради відпочинку, не хотів би. Скільки у нас незвіданих місць, про які ми навіть не знаємо! Їхати у відпустку до зарубіжжя можна лише тоді, коли на власні очі побачиш кожен куточок рідної землі, намилуєшся її Божими дарами, нап’єшся її чистої джерельної води. Нам потрібно відкривати Україну у своєму серці, а не ганятися за чужими просторами. Навряд чи в якійсь країні нас чекають так, як тут, на батьківській землі. Якщо в мене з’являється вільна хвилина, волію провести її в колі найрідніших людей — вважаю це найкращим відпочинком. І лише в Україні. І всім раджу: пізнавайте свою країну, таким чином ви навчитеся її любити по-справжньому.

Для більшості селян, які працюють на землі, аби прогодувати сім’ю, закордонний відпочинок не осилити ні з візою, ні, як тепер, без неї.

Ольга КУЛІШ,
директор філії ПАТ «НСТУ» «Волинська регіональна дирекція» (м. Луцьк):
– Щоб скористатися перевагами безвізу, мені потрібно виробити біометричний паспорт. У мене був звичайний закордонний, втім у ньому вже всі візи закінчилися. Якщо ж і поїду цього року в Європу, то це буде відрядження щодо розвитку суспільного мовлення, а відпочиватиму в Україні, найімовірніше – на Волині. Триває реформа, тому далеко і надовго відлучатися не виходить, тим паче фінансова ситуація не надто дозволяє вільно почуватися в країнах ЄС. Загалом, вважаю, що безвіз – це дуже добре. Дай Бог, щоб і інші проблеми українців вирішувалися так позитивно.

 

Петро САГАНЮК,
міський голова (м. Володимир-Волинський):
– Нікуди за кордон на літній відпочинок я не їжджу. Мені вистачає красивих місць в Україні. Маємо незаймані ліси, чисті озера та мальовничі гори. Люблю відпочивати у Східниці, Моршині та Трускавці. Й не потрібно ніяких екзотичних закордонних курортів. А найкраще почуваюся у рідному селі, яке тепер називається Сусваль. Набираюся сил на пасіці біля своїх вуликів. Саме у бджіл нам варто повчитися працьовитості та наполегливості.

 

 

Алла БАБІНА,
головний позаштатний алерголог управління охорони здоров’я Волинської облдержадміністрації, завідувачка відділення алергології обласної клінічної лікарні
(м. Луцьк):
— І як лікар, і як бабуся ще маленьких онуків, я переконана, що для оздоровлення і відпочинку зовсім не обов’язково їхати далеко. Як правило, відновлюємо сили на Світязі, інших волинських озерах. У нас є чудові місця, чарівні куточки незайманої природи, куди можна вибратися на вихідні, не витрачаючи часу і сил на далекі переїзди та перельоти. Це і для здоров’я корисніше. Раніше, зазвичай, ми любили проводити відпустки в Криму, Одесі, хотілося на море. Але з віком починаєш відчувати переваги відпочинку в умовах звичного клімату та й сімейні обставини не відпускають далеко від дому. Тому відпустка у Європі не входить у мої плани.
Але безвізовий режим із ЄС я вітаю і радію за молодь, яка матиме змогу більше бувати за кордоном. І не тільки відпочивати, а й навчатися там, стажуватися. Для лікарів це дуже важливо, і вони використовують кожну таку можливість. Шкода тільки, що молоді спеціалісти в галузі охорони здоров’я отримують зарплати, які не завжди дають змогу їм подорожувати, відвідувати інші країни.

 

Ігор ГУЗЬ,
народний депутат України (м. Луцьк):
– Як заступнику голови Комітету Верховної Ради у закордонних справах, доводиться бувати у різних країнах зі службовими поїздками. А для відпочинку хотілося б відвідати Балкани: мені цікаво на власні очі побачити Хорватію та Чорногорію. Щоправда, не знаю, чи вийде цього літа. Найбільше люблю відпочивати на Волині, на озері Світязь. А ще краще – у рідних краях – у селі Смідин Старовижівського району, де можна збирати у лісі гриби та ягоди.

 

 

Володимир ЛИС,
письменник (м. Луцьк):
– Зазвичай останнім часом відпочиваю на рідній Волині. Тут найгарніша й найрозкішніша природа, про озера вже й не кажу. Серед них і той каскад поліських озер, до яких належать Велике і Мале Згоранські озера (на їхніх берегах щоліта проводять патріотичний фестиваль «Згоранська варта»), а ще там є Хмільне. Я колись вже писав у «Волині» про відпочивальника, який, побувавши на наших озерах, заповзявся дослідити, чому його так назвали. Навіть набрав кілька пляшок води з нього, а вона – звичайнісінька. Справді, загадка. З віком розумієш, як багато можна відкрити в рідній Україні. Єдине місце, у якому би вкрай хотів побувати, – Республіка Сан-Маріно. Найдавніша з нині існуючих республік у світі. Недавно з подивом дізнався, що в другій половині ХVІІІ століття існувало лише дві держави із немонархічною, а республіканською формою правління – США і Сан-Маріно. Обидві вистояли до цих пір. До речі, двох співглав держави у Сан-Маріно (називаються вони шикарно капітанами-регентами) обирають лише на півроку. Може б нам запозичити їхній досвід? Тоді ті, хто зверху, старалися б щось одразу зробити для свого народу.

 

Ірина КОНСТАНКЕВИЧ,

народний депутат України (м. Луцьк):
– Я саме перебуваю у Німеччині. Маю прочитати тут дві лекції в університеті – це корисний і потрібний досвід. Щодо відпустки за кордоном, то не думаю, що на це будуть час і можливість. Хочу бути вдома, з рідними – це найкращий відпочинок.

 

 

 

Раїса СКАРЖИНЕЦЬ,
мати 10 дітей (с. Людинь Дубровицького району Рівненської області):
— Трохи по-іншому скажу: звичайно, хотілося б побачити світу. От брат мій має візу і не один рік їздить у Німеччину. Я не раз йому говорила: «Ти б узяв коли мене з собою — це ж цікаво побачити, як люди живуть, яка у них культура, побут...» Але, на жаль, для більшості селян, які працюють на землі, аби прогодувати сім’ю, закордонний відпочинок не осилити ні з візою, ні, як тепер, без неї. Маю на увазі матеріальну сторону. Тому у нас із чоловіком, батьків десяти дітей, і розмови про це нема. Коли сини і дочки були малі, взагалі не можна було вибратися кудись навіть на пару днів. На кого покинеш дітвору? Це ж — найдорожче, що в нас є. Який відпочинок, коли серце розриватиметься: як вони там? От би тоді нам бус, який зараз маємо, то частіше могли б їздити на озеро Сомине, що неподалік нашого села. А то й того не було.

 

Людмила МАРИНІНА,
директор школи, депутат Рівненської обласної ради (с. Цепцевичі Сарненського району):
– Вже зробила біометричний закордонний паспорт і планую влітку поїхати у Польщу в місто Гурово-Ілавецьке Бартошицького повіту Варміно-Мазурського воєводства. У нас склалася добра співпраця з місцевим ліцеєм. Очевидно, вирушу потягом Ковель — Хелм. Я читала у газеті «Волинь» про відкриття цього маршруту. А зазвичай відпочиваю в Україні, бувала у Трускавці й на Шацьких озерах.

 

Ірина ФАРІОН,
член політради ВО «Свобода», народний депутат України VII скликання (м. Львів):
– Цей безвіз неможливо реалізувати тим людям, які чесно працюють. Отримуючи таку зарплатню, ми часом не те, щоб в іншу країну, а в сусіднє місто не можемо поїхати. Найкращий мій відпочинок – то архів і бібліотека, а найцікавіші мандри – внутрішнім світом. А безвізом нехай «попса» тішиться, тільки той сміх зі слізьми на очах.

 

 

Олександр ГОНЧАРУК,
директор комунального опорного закладу «ЗОШ І—ІІІ ступенів с. Купичів» (с. Купичів Турійського району):
– На жаль, із запровадженням безвізового режиму з ЄС не кожен українець отримав можливість побувати у країнах зарубіжжя. У першу чергу, через брак фінансів, яких постійно не вистачає. Тому, якби і хотів поїхати, наприклад, до Німеччини чи Великобританії, поки що не бачу реальних можливостей це зробити. А зазвичай мої літні канікули проходять в освітньому закладі, де ми заздалегідь готуємося до навчального року. Якщо ж із учительської відпустки вдається вирвати два тижні, із задоволенням проводжу їх із сім’єю у родичів у Карпатах.

 

Лідія ТАРАСЮК,
голова правління обласного Фонду милосердя і здоров’я (м. Луцьк):
— Безвізовий режим мене не цікавить, оскільки на першому місці — мама, котра живе в селі. Працюючи у Фонді милосердя, не можу дозволити собі залишити її саму і їхати кудись відпочивати. Щотижня кілька днів проводжу в неї. До того ж, у країни Євросоюзу з порожніми кишенями не поїдеш. Безвіз не для рядових громадян, зокрема літніх людей. З нашими пенсіями і зарплатами відпочинок на закордонних курортах більшості українців не світить. У нас же тільки тарифи на житлово-комунальні послуги європейські, а все решта — як у державах третього світу. Тож хоч нас пускають у Європу без віз, пересічний пенсіонер туди не поїде. Правда, може, декотрі українці й хотіли б. Я, наприклад, мріяла би побувати за кордоном. Але щоб не тягти звідти торби з товаром чи бігати по магазинах, а побачити визначні місця, пам’ятки історії, відвідати музеї. Раніше часто подорожувала, бувала в Криму. А тепер сумую за ним. Правда, у нинішній, окупований, не хочу. Мрію поїхати відпочивати туди, але без страху і кордонів.
Бліц провели Кость ГАРБАРЧУК, Лариса ЗАНЮК, Людмила ВЛАСЮК, Олег КРИШТОФ, Катерина ЗУБЧУК, Євгенія СОМОВА, Галина СВІТЛІКОВСЬКА.