
Так ніхто не кохав
«Я забув, щоб знову повернутись…»
Євгенія НАЗАРУК
Ти забув у мене парасолю —
Чорну, як вороняче крило…
В нас з тобою різні драми, ролі,
Спільних-бо ніколи й не було.
Ти забув, а я не нагадала.
Плаче чорна птаха у кутку.
«Де те щастя?» — я тебе питала.
Ти сміявся: «Ще у сповитку».
Колихала щастячко, ростила,
Захищала від життєвих злив…
Я своє, напевне, відлюбила,
Ти, мабуть, ніколи й не любив.
Що тепер: забути чи забутись,
Розчинитись в буднях суєти?..
«Я забув, щоб знову повернутись
І нікуди більше не піти».
с. Лище
Луцького району.
