ГОЛОСУВАННЯ ІЗ СКАРГАМИ І НАДІЄЮ - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.95 € 31.99

ГОЛОСУВАННЯ ІЗ СКАРГАМИ І НАДІЄЮ

Цього дня всі ми, котрі досягли вісімнадцяти, стаємо виборцями. Був ним вперше на Волині і єпископ Луцький і Волинський УПЦ Київського патріархату Михаїл...

1. ЩО МИ ЧЕКАЄМО ВІД ЗАВТРАШНЬОГО ДНЯ
Цього дня всі ми, котрі досягли вісімнадцяти, стаємо виборцями. Був ним вперше на Волині і єпископ Луцький і Волинський УПЦ Київського патріархату Михаїл, котрий як виборець Тимофій Зінкевич голосував на своїй виборчій дільниці в будинку федерації профспілок Волині. Владика, отримавши бюлетень, на досить довгий час усамітнився в кабінці. А ось що він сказав уже на вулиці журналістам:
— Почуття, з яким я заходив на виборчу дільницю, — це почуття відповідальності за зроблений мною вибір. Сьогодні кожна людина мала проголосувати так, щоб завтра не нарікати, що в цьому житті щось не те і не так, як вона бажає, аби було. Гадаю, кожний з нас хоче, щоб в Україні був лідер, який поведе державу шляхом демократичного розвитку, тим шляхом, який дасть відчути людям можливість бути справді щасливими.
— Я голосував за те, щоб у державі все було гаразд, — сказав виборець із села Милуші Луцького району Іван Суровський і на запитання, що означає оте «гаразд», додав: — А щоб держава була міцна, сильна, а її керівник повною мірою почував відповідальність за народ, щоб його основна думка була — аби народ краще жив. Я все життя був робітником, ветеран війни і все чекаю такого керівника, про якого кажу. Може, нарешті, дочекаюся?
— Не треба і добре приглядатися, щоб побачити — народ справді зачекався змін, — сказав ще один тамтешній виборець, колишній заступник голови облдержадміністрації Олег Бойко. — Не дай Бог все залишиться, як було, буде законсервовано. Уявляєте, в скількох людей опустяться руки, скільки втратять надію в житті?
На цій же дільниці голосував і голова обласної ради Василь Дмитрук з дружиною Людмилою Ананіївною, сином Олегом і невісткою Наталією.
— Обираючи Президента, ми обираємо і майбутній шлях для України, — сказав Василь Павлович, вже вийшовши з дільниці, — те, що необхідно для розвитку нашої держави, для майбутнього наших дітей, наших онуків. Ключовим положенням нашої Конституції є те, що носієм влади є народ, і кожен з нас може своїм голосом вплинути на все, що відбуватиметься в нашому подальшому розвитку. Я сьогодні мав можливість поспілкуватися з керівниками районів і міст і переконався, що активність дуже висока, можливо, буде однією з найвищих в Україні (Василь Павлович «влучив у яблучко» — В.Л.). Спілкувався із спостерігачами від ОБСЄ, країн СНД і вони дають високу оцінку підготовці до виборів у області і активності виборців.
— Які сподівання представницька гілка влади Волині пов’язує з президентськими виборами? — запитав голову обласної ради кореспондент «Волині».
— Ми поступово за роки нашої незалежності йдемо до змін чинного законодавства, в тому числі щодо місцевого самоврядування. Адже на сьогодні існує понад 700 законів, у яких є слова про місцеве самоврядування. Але ми говоримо і про те, що Європейська хартія місцевого самоврядування, яка беззастережно ратифікована Верховною Радою, реалізована неповною мірою. Я переконаний, що у будь-якому варіанті вибору Президента України у нас буде подальший розвиток регіонів, місцевого самоврядування з наданням реальних повноважень, починаючи від сільської ради. Причому нам важливо, щоб держава, делегуючи повноваження, делегувала і фінанси. Вже сьогодні такі асоціації, як Асоціація міст, Асоціація міських і селищних голів, Асоціація місцевих і регіональних влад України дають поштовхи для зміни чинного законодавства. Такі зміни неминучі, якщо ми хочемо почувати себе справді європейською державою.
А ось пенсіонерка Тамара Іванів­на Романюк з села Сокиричі Кі­вер­цівського району сказала, що в день виборів чимало людей старшого віку перед тим, як йти на виборчу дільницю, молилися в церкві за те, щоб народ зробив добрий вибір, і щоб Україні, нарешті, було дароване таке життя, яке люди заслужили своєю тяжкою працею.
2. НА ДІЛЬНИЦЯХ І В СУДАХ
Я побував у неділю на п’ятнадцяти виборчих дільницях в трьох районах. На виборчій дільниці в селі Копачівка Рожищенського району секретар дільниці Валентина Романюк найбільшою проблемою назвала явку виборців з сусідніх сіл Олександрівка і Підліски. Віддаль до них нібито й невелика, але багатьом літнім людям і цей шлях подолати не під силу, а підвезення виборців на дільницю не передбачили. Виграли ті, хто заздалегідь подав заяву, що буде голосувати вдома, таким правом скористалися 64 виборці.
У Рожищі виникла дивна ситуація, бо тут відмовилися утворити виборчу дільницю, як у попередні роки, у місцевій райлікарні. До тих хворих, які залишалися виборцями на своїх дільницях, їздили, аби вони проголосували в лікарні. А ось ті, кого виписали, або хто залишився лікуватися, але вже взяв відкріплення, мали проблеми.
На першу годину дня у Ро­жищенському районному суді вже знаходилася 41 скарга від виборців, яким не дали можливість виконати свій громадянський обов’язок. Майже всі вони просто не знайшли своїх прізвищ у списках виборців, хоча більшість давно проживає за тими самими адресами. Суддя Валентина Кирилюк якраз розглянула скаргу молодих виборців Наталії Поліщук і Юрія Кравченка з села Рудня, й із задоволенням і прикрістю зазначила, що це єдиний випадок, коли голова дільничної комісії ще й сам привіз виборців до Рожища.
Ще більше скарг — майже сотня — надійшло вже на другу годину дня до Ківерцівського районного суду. Треба сказати, що тут, незважаючи на велику кількість скаржників і чергу, яка утворилася, намагалися оперативно вирішити справу. Суддя Світлана Поліщук розповіла, з яким подивом, образою і майже сльозами на очах зверталася до суду дуже шанована і відома в Ківерцях людина, колишній директор місцевого райпобуткомбінату Світлана До­рофєєнко, котра все своє свідоме життя прожила в цьому місті і раптом виявила, що вона наче «випарувалася». Немало було таких, хто не захотів стояти в черзі.
Під час минулих парламентських виборів ми вже писали про те, які величезні черги і штовханина виникали на єдиній виборчій дільниці у такому великому селищі, як Торчин Луцького району. На жаль, другої дільниці тут так і не створили. Самі ж члени дільничної комісії, як розповіла її секретар Тетяна Чайка, виявили відсутність у списках виборців аж 229 чоловік. Ще майже сотня виборців не знайшла себе у списках у день голосування. У членів дільничної комісії склалося враження, що той, хто подавав списки виборців до комісії, свідомо занизив їх кількість.
А в селі Хорохорин цього ж району вибори взагалі розпочалися із запізненням на три години. Тут лист із територіальної виборчої комісії із повідомленням про те, що відкликається представник у дільничній комісії від кандидата в президенти Ігоря Душина чомусь зрозуміли так, що знімається сам кандидат і проти його прізвища поставили штамп «вибув». Довелося доставляти нові бюлетені замість зіпсованих.
3. І, НАРЕШТІ, — ПРО СПОСТЕРІГАЧІВ
Окрім спостерігачів від різних кандидатів у президенти, так би мовити, із місцевих, на кожній дільниці ми зустрічали ще по двоє спостерігачів від кандидата в президенти Віктора Януковича, але вже з Харківської області. Були вони не лише у містах, а й геть у всіх селах, тих же Сокиричах чи Хорохорині. Під час розмови із гостями із Харкова виявлялося: вони дуже здивовані, що тут на дільницях все спокійно і чинно, нема ніяких «демонстрацій», ніхто не виявляє підкресленої ворожості до гостей-«східняків». Видно, їх настроювали інакше. Переважна більшість харківських спостерігачів заявляли нам, що жодних порушень вони не помічають, а якщо й помічають, то ці порушення досить дрібні, ніяк не впливають на хід виборів.
На дільниці у Сокиричах в ролі спостерігачів виступало подружжя пенсіонерів Лариса і В’ячеслав Берези із Харкова. Вони зізналися нам, що з деяким острахом їхали сюди, але дуже здивовані і задоволені гостинністю волинян, тим, як добре їх прийняли і нагодували. Запевнили, що будуть розповідати про це, повернувшись до Харкова. Що ніякої загрози і «бандерівщини» для них не було. Всі дійшли висновку, що Україна для всіх єдина і великої різниці між волинянами і харків’янами немає.
Володимир ЛИС.