Прочитала в добірці “Любить! Не любить!” про невдалі шлюби, які закінчуються розлученнями, і вирішила й сама написати...
Прочитала в добірці “Любить! Не любить!” про невдалі шлюби, які закінчуються розлученнями, і вирішила й сама написати. Сказати про те, що мене “зачепило”. Легко говорити, що “треба нести свого хреста до кінця, яким би важким він не був”. А якщо цей “хрест” доводить тебе до могили? Я думаю, що й церква не осудить, коли такий шлюб розпадеться. Як ви зрозуміли, мій шлюб уже в минулому. Десять літ мучилась я із чоловіком, який і пив, і бився. А потім взяла доньку, дещо з одягу і переїхала до батьків. Сьогодні я зовсім не шкодую, що так зробила. Хоч, якщо по правді, мене лякав такий крок, бо ж ми були вінчані. Мене виправдовує те, точніш, мабуть, я сама себе виправдовую тим, що позбавилась від знущань. А дочку вберегла від постійних стресів, адже чоловік не просто пив, а ще й вночі, прийшовши додому добряче напідпитку, влаштовував “построєніє”. Вдруге я заміж так і не вийшла — все боялась, що знову спіткає невдача. Бо, як кажуть, обпікшись на гарячому, вже дмухаєш і на холодне. Єдине, що мені хотілося б, — це взяти і церковне розлучення, якщо це можна, щоб вже до кінця розірвати наш шлюб. Ніна НАУМЧУК. Рожищенський район.
