Після тривалого слухання справи суд не знайшов складу злочину в діях одного із керівників ковельського меблевого комбінату...
Після тривалого слухання справи суд не знайшов складу злочину в діях одного із керівників ковельського меблевого комбінату Ковельський меблевий комбінат в силу різних обставин потрапив до державного реєстру застав рухомого майна чотири роки тому. Погасивши невдовзі податкову заборгованість, про що свідчить лист-повідомлення податкової інспекції, підприємство продало невелику кількість свого обладнання, яке зберігалося на складі. Відповідно до чинного законодавства, контролюючі органи повинні були звільнити активи боржника з податкової застави у зв’язку із списанням заборгованості і в триденний строк повідомити держателя реєстру рухомого майна. Такої процедури також вимагає й відповідний Указ Президента України. Однак митарі чи то несвідомо, чи то навмисне проявили халатність, яка згодом, як кажуть, вилізла боком виробничникам. Податкова міліція не забарилася на меблевий комбінат із позаплановою документальною перевіркою, за результатами якої до підприємства було застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 5825,60 гривні за самостійне відчуження активів, що нібито перебували у заставі. Звичайно, керівництво комбінату оскаржило сумнівний “вердикт” податківців до господарського суду. Але уже не раз так буває, що, не з’ясувавши всіх обставин справи, за діло беруться правоохоронці, які в таких випадках приймають поспішні і дуже часто карколомні рішення. Щось подібне трапилось й цього разу. Поки виробничники доводили в судових інстанціях істину, заступник ковельського міжрайонного прокурора Олександр Борщ інкримінував посадовим особам меблевого комбінату зловживання службовим становищем, доручивши проводити досудове слідство молодому ще слідчому Андрію Забродоцькому. Зважаючи на деякі нюанси цієї кримінальної справи, міжрайонний прокурор Сергій Масалов навіть створив слідчо-оперативну групу. Що ж це за “нюанси” і чим же все-таки пояснити настирливість, з якою органи прокуратури взялися по суті заламувати руки вітчизняному товаровиробнику? Тут потрібно зробити невеликий відступ і розповісти читачам ось про що. Кілька років тому Ковельська міжрайонна прокуратура порушила низку кримінальних справ відносно службових осіб місцевого малого приватного підприємства “Фон Хеесен енд Партнер”, яке орендувало майно ВАТ “Ковельський меблевий комбінат”. Його керівникам, в тому числі й громадянину Німеччини, бізнесмену Маріану Людвігу фон Хеесену інкримінували зловживання службовим становищем, приховування валютної виручки, ухилення від сплати податків, відмивання коштів та доведення підприємства до банкрутства. Відчувши на собі “особливості” нашого розслідування, фон Хеесен поскаржився на дії ковельських слідчих до Посольства Німеччини, яке відразу ж передало скаргу в Генеральну прокуратуру України. Всі кримінальні справи були ретельно вивчені і за результатами обговорення на оперативній нараді при прокуророві області – об’єднані в одне провадження та закриті за відсутністю складу злочину в діях посадових осіб МПП “Фон Хеесен енд Партнер”. За недотримання вимог кримінально-процесуального законодавства при порушенні і розслідуванні вказаної кримінальної справи та неналежний нагляд за досудовим слідством наказом прокурора області Андрія Гіля ковельського міжрайонного прокурора Сергія Масалова та слідчого Андрія Забродоцького у січні 2004 року було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Не буду стверджувати, що прокурор і його слідчий забули, як на оперативній нараді в області їх публічно посоромили за “наїзд” на іноземного бізнесмена. Але буквально через два місяці після цього заступник міжрайонного прокурора Олександр Борщ порушив вищезгадану кримінальну справу, і під ковпак уже потрапив лише виконавчий директор меблевого комбінату Володимир Косцьов’ят. Розслідування, якщо, звичайно, його можна так назвати, більше було схоже на психологічний тиск. Як стверджує Володимир Кирилович, один із керівників відділу податкової міліції запропонував дати покази на певну посадову особу, іншими словами, її “здати”. Для більшої “науки” Косцьов’ята примусили сісти в легковий автомобіль і відвезли в податкову міліцію, звідки відпустили десь через годину після його протесту. На запитання щодо протиправних дій посадовець з правоохоронного відомства сказав Косцьов’яту приблизно таке: “Я не люблю, коли мені вказують, що робити. Ми вже визначилися проти кого вести кримінальну справу”. Володимир Кирилович каже, що саме після того, як він відмовився “надати” інформацію на одного із керівників ВАТ “Ковельський меблевий комбінат”, його “перетворили” із свідка в обвинуваченого. Слідство було проведено слідчим Андрієм Забродоцьким в неймовірно короткий для такого роду справ термін – один місяць. В обвинувальному висновку зазначалося, що виконавчий директор меблевого комбінату Володимир Косцьов’ят, який отримував податкову вимогу про заставу майна підприємства і реалізував обладнання (на це була згода колегіальних органів – загальних зборів акціонерів та правління акціонерного товариства), своїми діями спричинив тяжкі наслідки державним інтересам у вигляді неперерахованих до бюджету коштів на загальну суму 3295,60 гривні для погашення податкової заборгованості та… підриву авторитету державного органу – податкової інспекції. Але в чому саме виявився той “підрив”, слідчий Забродоцький так і не вказав. Справа слухалася в суді протягом трьох місяців. За цей час Володимир Косцьов’ят кілька разів опинявся на лікарняному ліжку, залишаючи двох своїх неповнолітніх дітей наодинці, оскільки дружина його померла. Представник прокуратури в суді голослівно, але із впевненістю заявляла при свідках, що він буде “сидіти в тюрмі”, нагадуючи це майже перед кожним судовим засіданням. Не зважаючи на приниження та залякування, Володимир Косцьов’ят лікувався від зухвалих нападок і одночасно вчив юриспруденцію, аби захистити себе від вседозволеності. Надумані слідством обвинувачення в суді явно не клеїлись. Справа “забуксувала”. Представник міжрайонної прокуратури на судовому засіданні, нарешті, визнала, що справді податкової застави у підприємства не існувало, оскільки всі борги було сплачено, а це небагато-немало – майже 200 тисяч гривень. Лише чотири місяці потому виник новий борг, який комбінат добровільно сплатив за кілька днів після одержання податкової вимоги. Як свідчать матеріали справи, за кошти від продажу майна на підприємстві погасили заборгованість по зарплаті та сплатили борги, в тому числі й податкові, що підтвердила податкова інспекція під час проведення перевірки, яку ініціювала прокуратура. То де ж в діях Володимира Косцьов’ята органи прокуратури побачили зловживання службовим становищем та ще й з корисливих мотивів? А чим “підірвано” авторитет податкової інспекції? Неозброєним оком видно, що виконавчий директор меблевого комбінату не винен, а за всі навішані на нього ярлики контролерам потрібно буде відповідати. Перед останнім судовим засіданням у Володимира Косцьов’ята відбулася цікава розмова з двома прокурорськими працівниками. Як не дивно, але з боку одного з них був інтерес до самопочуття Володимира Кириловича та здоров’я його неповнолітніх дітей. Як стверджує Косцьов’ят, несподівано правоохоронець заявив, що особисто був проти відкриття кримінальної справи, і навіть зробив йому комплімент, мовляв, він дуже принципова людина, а винна в даному випадку контролююча служба та вищестоящі органи. Але якщо така кримінальна справа уже порушена, то для слідчого та прокуратури найкращий варіант – закрити її за статтею 7 Кримінально-процесуального кодексу України, тобто за зміною обставин або іншими словами – за реабілітуючими мотивами. “Але ж я не винен! – подумки обурився від таких “торгів” Володимир Кирилович. – Як можна визнати те, чого ти не робив?!” На цьому розмова закінчилася. Коли прощалися, то вже інша особа у погонах нібито між іншим поцікавилася у Володимира Косцьов’ята, чи знає він ковельського підприємця Бориса Созоніка, який загинув минулого року за загадкових обставин, мовляв, останній також мав подібні “проблеми”. За словами правоохоронця, відносно Бориса Созоніка теж була порушена кримінальна справа, яку закрили за зміною обставин. Невдовзі після цього підприємець зник. Лише через кілька днів у річці Турія поблизу моста в районі Ковеля-ІІ рибалки виявили автомобіль “Вольво-340”. У затопленій іномарці знаходились трупи Бориса Созоніка та 26-річної ковельчанки, яку нібито останньою бачили разом з ним. Представники правоохоронних органів заявили, що знайдені у річці тіла – без ознак насильницької смерті. Однак, за словами очевидців, на руках бізнесмена були невеликі рани, а іномарка не пошкоджена. Не виключено, що факт самогубства підприємця та його знайомої у дуже криміногенному на Волині місті хтось вміло інсценував. Знаючи ці подробиці із преси, Володимир Кос- цьов’ят вважає, що, нагадуючи про Бориса Созоніка, його просто хотіли залякати. Сказав своє слово й Ковельський міськрайонний суд, повернувши кримінальну справу на додаткове розслідування за досить прозаїчної причини: слідчим Андрієм Забродоцьким не було проведено очної ставки між Володимиром Косцьов’ятом та працівником податкової міліції, який направив йому податкові вимоги. Не зрозуміло, для чого повертати справу, адже той працівник був присутній на судовому засіданні і допитувався як свідок. Усунути недоліки недолугого слідства можна було б в суді. Однак випробовувати долю Феміда не стала, хоч Володимир Косцьов’ят й вимагав застосувати до нього право презумпції невинності та винести виправдальний вирок. Не добившись свого, він звернувся до апеляційного суду з проханням повністю скасувати судову постанову та закрити кримінальну справу. Ярослав ГАВРИЛЮК.
