Як не прикро констатувати, але результати першого туру президентських перегонів українські виборці змогли дізнатися лише в останній день, визначений законом...
Як не прикро констатувати, але результати першого туру президентських перегонів українські виборці змогли дізнатися лише в останній день, визначений законом. Це як мінімум викликає здивування і сумніви в професійності ЦВК, голова якої напередодні голосування заявляв, що результати виборів ми дізнаємося зі сходом сонця 1 листопада. Тим не менше, як проголосували старовижівчани, стало відомо вже близько четвертої години ночі, коли члени комісій передали протокольні дані у виборчі штаби кандидатів на найвищий державний пост. Тепер, перед другим туром, варто зупинитися на окремих моментах проведення передвиборної кампанії у нашому, районі. Ні для кого не секрет, що вона супроводжувалася рядом порушень не лише виборчого законодавства, а й моральних та етичних норм. Чого лише варті гучні погрози керівників району на адресу своїх опонентів. Завдяки “доброму дядечку”, котрий підвіз дітей зі школи, по дорозі розпитав про політичні вподобання їх мам і тат, а потім вернувся у школу, щоб прочитати мораль вчителям за нібито погану роботу з батьками, наш район “прославився” не лише в обласних ЗМІ, а й на всеукраїнських телеканалах ТРК “Ера” та ICTV. Точніше сказати, “прославилися” окремі представники нашого керівництва, які перед членами усіх дільничних комісій заявляли, що вибори в нашому районі будуть чесними, прозорими і демократичними. Очевидно, демократія по-їхньому — це, коли всі голосують, як скажуть зверху. Окремо хочеться прокоментувати роль церкви у передвиборний період. Хоча, за Конституцією, вона відокремлена від держави, проте це не заважає більшості священнослужителів після служби в храмі розповідати прихожанам за кого збираються голосувати на виборах вони та їх сім’ї і роздавати календарі із нині чинним прем’єр-міністром. Можливо, хтось подібне розуміє інакше, проте хіба це не чистого роду агітація? На мою думку, людина, котра приходить у храм, хоче почути там слово Господнє. І її менше всього цікавить, як настоятель церкви та його рідні збираються голосувати. Мені як православному християнину, котрий щодня молиться за чесні і прозорі вибори, особливо прикро, що після таких дій падає довір’я не лише до священика, а й до усієї православної віри. Чи дієва подібна агітація, можна було оцінити з результатів виборів.Одразу зазначу, що такої активності, коли на дільниці прийшло в нашому районі 87 відсотків громадян, не було, мабуть, з часу всеукраїнського референдуму 1991 року. Пояснення цього віднайти досить легко, адже я сам чув від людей, котрі вже й не пам’ятають, коли ходили голосувати востаннє, запевнення, що 31 жовтня вони обов’язково прийдуть і зроблять свій вибір, щоб в Україні, нарешті, перемогла правда. Як виявилося пізніше, просто проголосувати було у цей день мало. Потрібно було ще й відстояти свій голос. І, без сумніву, слід віддати належне хлопчині, який прийшов на дільницю № 176 у Старій Вижівці після перелому ноги на милицях, не виявив себе у списку виборців, а потім пішов відстоювати своє право голосу в суд. І коли там його скаргу відхилили, мотивуючи це тим, що вона не відповідає вимогам ст. 95 Закону “Про вибори Президента України”, він знову пішки вернувся на дільницю з проханням допомогти врегулювати справу. Але найприкріше, що серед бюлетенів, які були визнані недійсними, міг виявитися і його. На дільниці, де я працював, знайшовся член комісії, котрий не ставив своїх підписів на бюлетенях, які видавав. Про подібну технологію фальсифікацій я знав і раніше, проте до останнього не міг повірити, що й серед моїх колег знайдеться той, хто продасть свою совість і гідність та вдасться до таких махінацій. Подібне було і на іншій дільниці в райцентрі, а також у Глухах, Дубечному, Мизовому, Смідині. Усе це ще раз доводить спланованість таких дій, за які передбачена кримінальна відповідальність. Хто за ними стоїть і кому це було вигідно, не важко здогадатись. Але, незважаючи на подібні брудні махінації, жителі Старовижівського району відстояли свою позицію і свій вибір. А для прислужників і махінаторів, як тоді, вночі 31 жовтня, так і зараз повторю: за все колись доведеться відповідати. Якщо, може, й не тут, на землі, то перед судом Божим. І хай все залишається на вашій совісті. Вже коли голоси були пораховані, я запитав у спостерігача з Харківщини: яка ситуація на сході і кого підтримують виборці там? Як не дивно, він відповів, що, хоча на Харківщині, Луганщині та Донеччині все “душить” адмінресурс, проте і в них є люди, які навчились відрізняти правду від брехні. Без сумніву, старовижівчани її вже відрізнили. Можливо, хтось до дня голосування знову відчує величезний тиск зі сторони влади. Можливо, когось із вчителів знову обізвуть “гниллю” або образять у нецензурній формі. Можливо, медиків заставлять возити музичну апаратуру на концерти на автомобілі “швидкої допомоги”. Можливо, і я більше не буду працювати в своїх рідних “Сільських новинах”. Проте для мене втратити роботу, на якій я, виявляється, декому вже муляю очі, — це не біда. На мою думку, значно гірше, коли людина втрачає совість. У кожного з нас вона одна, так само, як і одна в нас Україна, яка щодня, щогодини усе вище піднімається з колін. Юрій КОВАЛЬ.
