У редакцію «Волині» зайшла лучанка Ганна Сергіївна Тимощук, яка була спостерігачем від кандидата в Президенти Віктора Ющенка на дільниці № 43 виборчого територіального округу № 148 м. Полтави. Ось запис її розповіді...
Розповiдь спостерiгача на виборчiй дільницi
У редакцію «Волині» зайшла лучанка Ганна Сергіївна Тимощук, яка була спостерігачем від кандидата в Президенти Віктора Ющенка на дільниці № 43 виборчого територіального округу № 148 м. Полтави. Ось запис її розповіді.
... Волинські спостерігачі їхали трьома автобусами і двома мікроавтобусами «Богдан». Нам видали добові — по 20 гривень і 50 гривень — на ночівлю. Частина людей за домовленістю зупинилася в Полтаві, де нас зустрів народний депутат України Борис Загрева. Він попередив, що тут люди привітні, а на будь-які недоречності і витівки влади не слід зважати. Просто робити свою справу. І слід сказати, що нам охоче допомагали студенти медичної та аграрної академій. Наші волинські спостерігачі знаходились по одному на виборчих дільницях. Я б сказала так: нас добре приймали, але оглядались, коли спілкувались. Зі мною на дільниці вели себе чемно, але не більше. В розмову не вступали. З собою члени дільничної комісії принесли бутерброди і то був їхній денний та вечірній раціон. Спостерігачам жалісливі дівчата з магазину за стіною пропонували чай, щось перекусити. Уже після підрахунку голосів дві жінки, які їхали зі мною з бюлетенями, трохи відкрилися. Одна навіть заплакала і сказала: «Якби ви знали, яку ми психологічну і моральну обробку пройшли на роботі. Вибачте, що вчинили не порядно до вас, але по-іншому не могли». Хоча, як розказували наші колеги, було, що на інших дільницях поводилися гостинно, навіть три рази харчували. Певне, мені не пощастило. Під час голосування я із здивуванням побачила, як приїхав автобус з лучанами — молодими хлопцями в камуфляжній формі, які проголосували за відкріпними талонами. Потім приїхало ще три автобуси, але коли цих виборців почали знімати на відеокамеру, вони зникли. Щоправда, з них проголосувало шість чоловік і згодом я впізнала двох. Вони приїхали вдруге голосувати вже за іншими паспортами. Кажуть, що на деякі дільниці приїжджали навіть по десять автобусів з людьми, які голосували за відкріпними талонами. Були цікаві моменти під час голосування зі скриньками на дому. Якщо в першому турі президентських виборів таких виборців було лише 21 особа, то тепер майже сотня. Я подивилася їхні роки народження: 1973, 1969, 1979... Сказали, що в них грип. В машині з скринькою не виявилось місця для спостерігача. Стареньким виборцям, як я дізналася, дали допомогу перед виборами — 30-50 гривень. Бабусі приходили і по-своєму, по-народному переінакшували прізвище провладного кандидата та примовляли: «Нам казали ставити позначку в другому рядку». І все ж, як кажуть, відбувалося голосування по-божому, бо на дільниці були присутні вісім спостерігачів. Серйозних порушень не допустили. А результат голосування такий: 989 осіб — за Віктора Ющенка, 757 — за провладного кандидата, 89 — проти обох, 23 бюлетені виявились недійсними. Варто сказати, що наші волинські автобуси, спостерігачів було знято на відеокамеру невідомими громадянами. Коли ж ми збиралися вночі виїжджати додому, то з’ясувалося, що шини в автобусах порізані, а під колеса ще й покладені «їжаки» для проколів. Міліціонер байдуже сказав, що це бавляться діти. Коли ми заїхали в майстерню, щоб полагодити шини, дехто відійшов від автобусів. І раптом неподалік зупинився автомобіль і молодий чоловік звернувся до нас: «Я вас дуже прошу нікуди не відходити від автобусів. Ви не самі. Ви зверніть увагу на джипи». І поїхав. Справді, коли ми виїхали на дорогу і почали очікувати на ремонт шин у мікроавтобусі «Богдан», джипи оточили нас. Згодом під’їхало ще три таких автомобілі, з яких вийшли молодики з мобільними телефонами. Тут же ми отримали наказ від Бориса Загреви по телефону: «Ні в якому разі не виїжджати, дочекайтеся всієї колони». Коли вранці ми їхали по трасі на Київ, всі дерева, придорожні споруди були в помаранчевих стрічках. Такого нам ще не доводилося бачити. Біля доріг люди привітно махали, побачивши нашу колону в оранжевому обрамленні. По дорозі ділилися враженнями, бо не обійшлося без пригод. Одному хлопчині-спостерігачеві дуже люб’язно запропонували під вечір показати нічне місто. Проїхали центром, а згодом відвезли на околицю і викинули, сказавши: «Отут і спостерігай». Допомогла бабуся, яка мовила: «В хату я тебе, дитино, не пущу, бо моя донька працює в мерії, але я зараз зателефоную до зятя. Не бійся його, він тебе відвезе на дільницю». Інший спостерігач дружелюбно порадив чоловікові при великому напливі людей згорнути бюлетень, щоб він не випав з рук і його не затоптали. На його біду, це виявився мер Полтави, котрий сприйняв цю пораду бундючно: «Ти мною не будеш керувати!». Викликав правоохоронців і його повезли в кутузку. На щастя, на дільниці була жінка — польський міжнародний спостерігач з відеокамерою, яка пообіцяла зателефонувати в американське консульство. Через годину спостерігач вже виконував свої обов’язки. Під Києвом ми побачили ряд КамАЗів з доверху насипаним піском та кілька десятків міліцейських машин. Міліціонер сказав, що в Київ вони не поїдуть, бо в нього такі номери не значаться. Коли ж кудись зателефонував, то пропустив нас на об’їзну дорогу в напрямку Житомира. Забула сказати, що по дорозі колону автобусів зупинив Борис Загрева. Він повідомив, що полтавці просять вибачення за той наклеп, який пролунав по радіо, що нібито волиняни вимазали вночі оранжевою фарбою ворота і церкву УПЦ Московського патріархату та пам’ятник у місті. Записав розповідь Олександр НАГОРНИЙ.
