Менше місяця тому, коли друзі з редакції провідували Миколу Зінчука в онкодиспансері, запитали його:
— Що тебе болить, Миколо?
Закліпавши зволоженими очима, сумно вимовив:
— Душа болить...
Менше місяця тому, коли друзі з редакції провідували Миколу Зінчука в онкодиспансері, запитали його: — Що тебе болить, Миколо? Закліпавши зволоженими очима, сумно вимовив: — Душа болить... — Кріпись, друже!— підбадьорювали його. — Ти щасливий чоловік, у тебе талановитий син, навчається в аспірантурі у Києві, запросили його на стажування в Німеччину. Щойно одружив Вадима, маєш молоду невістку. Обдарована донька Таня ще тільки закінчує школу. Ти повинен пожити для них. Микола знову просльозився: — Що з того, коли на весіллі дітей коровай ділили без мене. Не вистачило сил дочекатися урочистого моменту. Неспростовна правда: найвище людське щастя і благо — бути здоровим. Печально, але невблаганна смерть після важкої, найстрашнішої недуги позавчора увечері відібрала самобутній талант і бездонну радість душі великого фотомайстра Миколи Зінчука, члена Національної Спілки журналістів України. Він був незмінним фотокореспондентом нашої газети з 1970 року. А перші кроки у фотожурналістику зробив ще школярем, надсилаючи свої знімки в любомльську районну газету “Радянське життя”. Тут і розпочав свою трудову біографію. Згодом, у 1969 році, його запросили на посаду фотокореспондента в обласну молодіжну газету “Молодий ленінець”, а вже через рік він творчо вписався у наш редакційний колектив. Микола Зінчук не кінчав ні технікумів, ні університетів, але на це ніхто не зважав, бо він був неперевершеним серед своїх колег професіоналом. Це з достоїнством оцінювали і редакція, і читачі. Практично жоден номер газети не виходив без його знімків. Мабуть, немає такого села, навіть хутора на Волині, де б не побував з фотоапаратом Микола Микитович. Та по-особливому любив свою малу батьківщину — село Куснище Любомльського району, де народився 17 жовтня 1946 року. Багато фотографував і своїх земляків, залишив для історії також фотопортрети знаменитостей України і світу. Ми ще не раз будемо піднімати фотоархів невгамовного, талановитого колеги, учасника і лауреата численних конкурсів і фотовиставок, в тому числі й міжнародних. Важко усвідомлювати, що пишучі журналісти “Волині” більше не поїдуть у відрядження з фотокореспондентом Миколою Зінчуком, що не покладе він на стіл редактора чи секретаріату свої свіжі, позначені яскравою правдою життя знімки. Колектив “Волині” висловлює свій сум і глибокі співчуття сім’ї та родині Миколи Микитовича Зінчука. Ми збережемо незгасну пам’ять про людину, майстра своєї справи. Попрощатися з Миколою Зінчуком можна сьогодні на його квартирі, похорони відбудуться на Гаразджанському кладовищі. Редакція газети “Волинь”.
