ПАВЛО ЖОЛТОВСЬКИЙ І ВОЛИНЬ

8 грудня 2004 року виповнюється 100 років від дня народження Павла Жолтовського — видатного українського вченого, доктора мистецтвознавства, лауреата Державної премії України та лауреата премії імені Івана Франка Академії наук України.
Він зробив неоціненний внесок у вивчення і збереження пам’яток сакрального мистецтва України й Волині. Саме Жолтовському ми завдячуємо відкриттям такого унікального явища в українській мистецькій культурі, як волинська ікона.
Більше 60 років свого життя він присвятив вивченню українського мистецтва. Серед людей, які працювали поруч з вченим, він був відомий, як філософ-гуманіст, цікава, мудра людина із неабияким почуттям гумору.
Протягом багатьох років його життя і наукова діяльність були пов’язані з Великою Волинню. Народився він у селі Мислятин Кам’янець-Подільської губернії (нині Хмельницька область) у Східній Волині. У рідному селі закінчив трикласну церковно-приходську школу. Навчався у гімназіях Острога та Ізяслава.
Перше знайомство з унікальними мистецькими пам’ятками Волині відбулося у Художньому музеї в Харкові, де молодий Жолтовський працював у 1920-их роках. Харківський художній музей був створений на базі пам’яток Волинського єпархіального древнєхранилища, евакуйованих до Харкова під час Першої світової війни. На жаль, більшість колекції була втрачена у роки Другої світової війни і до нас дійшли лише фотографії й описи експонатів, зроблені Павлом Жолтовським, як, наприклад, знаменитий Загорівський Апостол чи ікона Миколи Милецького з ХVІ століття. Як згадував Павло Жолтовський, об’єкт дослідження у нього все життя був один — „українське мистецтво в усіх його проявах”. Вчений займався його дослідженням у різних регіонах України, здійснюючи експедиції, і часто навіть піші, по збиранню експонатів. Його духовним отцем був Григорій Сковорода, творчість якого знав прекрасно, а окремі вислови любив цитувати. Як і видатний філософ Жолтовський „ступанієм і пядією обміряв всю Україну”. „В такий спосіб, — писав учений, — обійшов я Чернігівщину, Полтавщину. Ходив по Поділлі та Волині”.
У 1933 році наукова діяльність вченого була перервана (більш як на десять років) арештом. За “проявлення контрреволюційної діяльності” Павло Жолтовський був засуджений до виправно-трудових таборів із подальшою забороною проживати в Україні.
Лише у 1946 році він зміг повернутися на батьківщину. Оселився у Львові, де 40 років, до кінця свого життя, працював у Львівському музеї етнографії і художніх промислів Академії наук України.
Працездатність Павла Жолтовського вражає. Вчений за своє життя здійснив понад 200 наукових експедицій по Україні, Чехії і Росії. Звичайно, у своїх мандрах П.Жолтовський не обминав і Волинь. Так, він брав участь в експедиції 1961 року на Волинь Львівського музею етнографії та художнього промислу. Тоді поруч із вченим працювали місцеві дослідники, наукові співробітники Волинського краєзнавчого музею Олекса Ошуркевич (нині відомий етнограф, дослідник волинського фольклору) та Йосип Струцюк (нині відомий український поет).
У 1970-і роки Павло Жолтовський працював в експедиціях, які організували Тернопільський та Рівненській обласні краєзнавчі музеї. На початку 1980-их років, з виходом у попередні роки ряду урядових документів щодо проведення обліку (інвентаризації) пам’яток історії і культури у культових спорудах, були організовані експедиції по Волині з участю Павла Миколайовича, який пристав на пропозицію директора Волинського краєзнавчого музею Олексія Зарицького попрацювати науковим консультантом експедицій, оскільки тут не було фахівців-мистецтвознавців.
По Великій Волині, сучасній Рівненській і Волинській областях пролягли маршрути останніх у житті Павла Жолтовського експедицій. Саме через експедиційну роботу вчений долучився до регіонального дослідження сакрального мистецтва, хоча у своїх працях він розглядав мистецькі твори не за принципом їх походження, а через призму жанрово-тематичної приналежності, де завжди знаходилось місце волинським пам’яткам.
Волинь у дослідженнях Павла Жолтовського займає важливе місце. Він торкається різних мистецьких пам’яток з Волині, зокрема, творів монументального розпису костелів Загорова, Любешова, Кременця, палаців у Рівному і Берестечку, Почаєвської Лаври, картин із замку Радзивіллів в Олиці та багатьох інших пам’яток краю (саркофаг Адама Кисіля з Низкинич, Луцьке Євангеліє XIV ст. і т.д.).
Експедиції по Волинській області були проведені у 1981-85 роках і носили рятувальний характер. Стан збереження пам’яток викликав тривогу.
Багато церков були поруйновані, інші знаходилися в аварійному стані, їх майно було безгосподарним, пам’ятки розкрадалися і нищилися. Необхідно було здійснити первинний облік мистецьких та історичних цінностей, зробити все можливе для їх збереження на місцях чи зібрати для фондів музею. Така праця була розпочата Волинським краєзнавчим музеєм у травні 1981 року.
У складі експедицій поруч з П.Жолтовським працювали науковці музею: Микола Черенюк, Лариса Войницька, Леонід Рожок, Валентина Буднікова, Тетяна Єлісєєва, Тамара Левицька, Сергій Крейнін, Валерій Антонюк, Леся Обухович, Світлана Василевська та автор цих рядків. Сьогодні, через 20 років, згадуючи той час, розумієш, що експедиції Жолтовського стали для нас, волинян, справжньою школою музейництва, любові до старовини. І не випадково більшість учасників експедицій свою подальшу долю пов’язали саме з музеєм, дослідженням релігійного мистецтва.
Протягом 1981-82 років було обстежено практично всі існуючі на той час в області храми — 170 діючих і 200 знятих з реєстрації. У церквах області було поставлено на облік 685 пам’яток історії і культури. Це було перше повне і детальне дослідження спеціалістами пам’яток іконопису, дерев’яного різьблення, церковного шитва, книгодрукування, які зберігалися у волинських храмах. За результатами експедицій у Волинському краєзнавчому музеї сформувалася збірка волинського іконопису і декоративної скульптури ХVІ-ХVIII століть (більше 300 одиниць збереження). На основі зібраної колекції у серпні 1993 року було відкрито в Луцьку Музей волинської ікони, який став даниною пам’яті видатному вченому Павлу Жолтовському.

Євгенія КОВАЛЬЧУК,
заступник директора з наукової роботи Волинського краєзнавчого музею.