Нещодавно я повернувся із службового відрядження з Києва. Ковельчани — знайомі, друзі, родичі, робітники хлібокомбінату — після мого повернення задавали і зараз задають одне і те ж питання: «Ну, як там революція?». На що я щиро відповідаю: «Ніякої революції немає»...
Нещодавно я повернувся із службового відрядження з Києва. Ковельчани — знайомі, друзі, родичі, робітники хлібокомбінату — після мого повернення задавали і зараз задають одне і те ж питання: «Ну, як там революція?». На що я щиро відповідаю: «Ніякої революції немає». Так, у центрі столиці — на Хрещатику та Майдані Незалежності — вже третій тиждень колихається велике, багатотисячне «помаранчеве» море. Але воно мені нічим не нагадало шалену стихію. Цілодобовою роботою наметового містечка керують координатори з пов’язками «нічна варта». Постійно прибирається територія, де знаходяться демонстранти. Людей у нетверезому стані самі ж мітингуючі виводять за огорожу містечка: провокації і ексцеси тут не потрібні нікому. Тут розуміють спецназівців МВС, які охороняють урядові будівлі. Учасники акції громадянської непокори усвідомлюють, що люди в міліцейських погонах зберігають вірність присязі, яку вони складали не Кучмі і не Януковичу, а українському народу. Демонстранти, виявляючи шану до закону та його охоронців, закликають їх не піддаватися провокаціям з будь-якого боку. Я побачив нормальну, організовану, свідому активність нормальних громадян. Я побачив цивілізований громадянський протест проти нецивілізованої влади. Витоки сьогоднішніх подій треба шукати не тільки у фальсифікації результатів голосування, що були вміло відрежисовані ще до початку виборчих перегонів шахраями з Банкової. Ці витоки треба шукати перш за все в жорстокості та цинізмі нинішніх можновладців, які протягом восьми років, що пройшли після прийняття Верховною Радою України однієї з найдемократичніших та найгуманніших конституцій в світі, жорстоко гвалтують цей Основний Закон нашого життя. Це розуміють в кожній українській родині. Але до сьогодні люди терпіли, сподіваючись, що наша українська ганьба скоро мине. Не минула! Не минула сама собою диспропорція між стабільними показниками економічного зростання країни, започаткованими урядом Віктора Ющенка, та, принижуючим людську гідність, прожитковим мінімумом. Не минули самі по собі кланові “розборки” за найсмачніші шматки державної власності, створеної самовідданою працею попередніх поколінь наших співвітчизників та нашим повсякденним дбанням. Не минула сама собою масова еміграція найбільш працездатної частини нашого населення за кордон. Не минули самі собою хабарі чиновникам, бюрократам та іншому людському сміттю, що отримало від можновладців “благословення на княжіння” у кожній окремій райдержадміністрації, інституті, лікарні, прокуратурі, суді, селі, підприємстві. Але якщо Конституція існує в просторі світлих мрій та сподівань на нашу, українську ідею, то люди, яких Основний Закон мав захистити, живуть на грішній землі сьогодні. Чому і вийшли сьогодні наші брати-громадяни у всіх містах України на вулицю, тому що зрозуміли, що так, як жили раніше, вже жити не можна. Не будемо ідеалізувати ситуацію. Сьогодні вже не можна замовчувати ситуацію, що в Україні існує Схід та існує Захід. І існують не тому, що це, як кажуть деякі гарячі парубки від політики, “об’єктивний факт”. Справа в іншому. І на Великому Сході, і на Великому Заході давно вже поклали око на наші могутні індустріальні регіони. І тепер від душі радіють за те, як ми, брати-українці, смикаємо один одного за чуби, стоячи на штучно створеному грунті, непритаманному нашому національному характеру, сепаратизмі. Як простий українець, що разом із своїм народом чесно робив свою справу в умовах антиконституційного лихоліття, я — проти революції і сепаратизму! Як і кожна нормальна людина, я хочу працювати в спокійній і вільній державі, де кожний, незалежно від суспільного становища та займаної посади, має гідне європейської людини харчування, житло, можливості лікуватися, відпочивати, вчити та виховувати дітей. Мені по дорозі з тими мудрими людьми, які зуміли відчути критичну масу людського незадоволення і повернути її вибух не в стихійну ланцюгову реакцію народного гніву, а в керований синтез нашої оновленої державності. Іван СМІТЮХ, генеральний директор ВАТ “Ковельський хлібокомбінат”.
