Волинянин двічі був у пеклі війни

Тамара УРЯДОВА
Старший солдат Віталій Касянчук був мобілізований у четверту хвилю в лютому 2015-го – служив у бригаді морської піхоти, був розвідником. Батькам не зізнався, коли після навчань на полігонах потрапив у зону проведення антитерористичної операції.

Уже згодом дізналися, що син служив ті шість місяців в окремій повітряно-десантній бригаді.

Проте не втрималися й розповіли їм про це інші діти, адже їх у Касянчуків – шестеро. Можна лише уявити, що пережили вони, як краялося материнське серце з невідомості. Віталій намагався в міру можливостей телефонувати, але не казав, де він, як там, а лише сповіщав, що живий. Двічі був за час мобілізації у короткочасній відпустці, але хіба ж розповідав усе, що на душі? Заспокоював, утішав рідних, а потім знову – на Донбас. Уже точно знали, що син воює, а це означало, що його життя належить не лише йому. І материнська благальна молитва за нього щодня злітала до Всевишнього. І, дяка Богу, повернувся Віталій торік на початку квітня додому. От тільки ще більше небалакучий став, як був, неохоче згадував побачене, пережите. 
Життя поступово входило у звичну колію, а якогось разу торік у грудні Віталій Григорович сповістив рідним, що їде на роботу – надовго, на кілька місяців. Так як і раніше час від часу бував на сезонних роботах, це повідомлення не викликало в батьків здивування. Але, як зізналася його ненька Лідія Василівна, її материнське серце відчувало, що «не за гривнями поїхав синок». І коли за якийсь час телефоном повідомив, що знову захищає цілісність держави, то просив вибачення, що не признався, куди насправді відправляється. Теж уже згодом дізналися, що син служив ті шість місяців в окремій повітряно-десантній бригаді. Розповіла мама захисника, що й односельці допомагали, коли депутат із Люботня Сергій Симонович організував збір коштів на дорогу для Віталія та ще одного хлопця, який також ішов тоді служити. А взагалі, за її словами, мало вони знають про воєнні будні, бо про таке син не розказує. Проте грамоти від військового командування засвідчують те, що їхній Віталій служив чесно, віддано, як і належить справжньому захиснику. А цього року і від влади району його відзначили на День Незалежності України.