ОЙ ЗАГРАЛИ МУЗИЧЕНЬКИ...
Не лише у Луцьку, на Волині, в Україні, а й у багатьох зарубіжних країнах зачаровувалися глядачі танцями зразкового дитячого ансамблю народного танцю “Волиняночка” Луцького міського дому “Просвіта”...
Не лише у Луцьку, на Волині, в Україні, а й у багатьох зарубіжних країнах зачаровувалися глядачі танцями зразкового дитячого ансамблю народного танцю “Волиняночка” Луцького міського дому “Просвіта”. Нині учасниками ансамблю є сто юних лучан. А ще сто — це його резерв — учні хореографічної студії, які готуються до виступів на іменитих сценах як України, так і світу.
За двадцять років існування ансамблю юні артисти з “Волиняночки” побували в Італії, Німеччині, Словенії, Сербії, Чорногорії, Туреччині, Угорщині, Росії та інших країнах, не кажучи вже про численні концерти на Волині та в Україні. Знаменно й те, що їм випало побувати на Всесвітній фольклоріаді в Угорщині, яка проводиться раз у чотири роки і учасниками якої є фольклорні колективи з 70-и країн світу. З успіхом виступили не тільки танцюристи, а й музиканти ансамблю народної музики на чолі з Олександром Федотовим.
Свідченням того, як грали музиканти з Луцька, було й те, що саме до керівника ансамблю звернувся з проханням і пропозицією директор фольклоріади на закритті дійства стати перед зведеним оркестром музикантів з різних країн світу, щоб разом виконати гімн фестивалю. Це було, як сказав Олександр, і почесно, і відповідально. Адже мав лише одну коротку репетицію і десь понад сотню досі незнайомих йому музикантів. Та цей особливий оркестр, керований Олександром Федотовим, зіграв так, що одержав у нагороду зливу оплесків слухачів та подяку директора фестивалю.
У зразковому ансамблі народної музики “Волиняночка” лише вісім чоловік, та всі вони професіонали, ентузіасти. Олександр Федотов прийшов в ансамбль у 1996 році. Перші ази музичної освіти здобув у музичній школі № 1 міста Луцька, потім навчання у Луцькому музучилищі і врешті-решт здобув диплом інституту мистецтв Волинського університету імені Лесі Українки. Вища музична освіта у скрипалів Наталії Сахащик та Любові Собко, у кларнетистки та цимбаліста Оксани Яблончук та Василя Тарановича. Контрабасист Олег Пущинський вчиться нині в інституті мистецтв Волинського університету імені Лесі Українки. Спеціальну музичну освіту мають сопілкар Володимир Шендерук та ударник Олександр Ковальчук.
До речі, за винятком двох музикантів, які грали в ансамблі до 1999 року, відколи його очолив Олександр, решту добирав вже сам. Тому-то сьогодні тут фахівці, які розуміють свого керівника, так би мовити, з одного жесту. Його незмінний баян — то своєрідна перша партія як музиканта, так і керівника ансамблю.
Якщо сьогодні ведемо мову про успіхи танцюристів “Волиняночки”, про численні постановки народних танців у колективі, який очолюють Олена та Олег Козачуки, то слід зазначити, що їх могло б не бути, коли б не така воістину творча співпраця постановників танців у першу чергу з керівником ансамблю, з його музикантами. Тут не ділять першості, коли шукають, знаходять ті чи інші народні мелодії, коли спільно творять цілісну музичну композицію до танців. Бо добре розуміють і перші, і другі, що не буде цікавого, виразного, неповторно-оригінального танцю без відповідної мелодії — то ліричної, то стрімкої, то повільної, яка не просто супроводжує танець, а є, по суті, його невід’ємною часткою, навіть, якщо так можна сказати, душею хореографії. На радість всім нам це відчувається під час кожного виступу “Волиняночки”. А ще у репертуарі ансамблю є окремі музичні композиції, з якими він виступає. Незабаром має побачити світ диск із записами музики цього оркестру.
І якою б досконалою не була фонограма, яка супроводжує виступи навіть відомих танцювальних колективів, вона ніколи не замінить “живої” музики, хто б там і що не казав. Світ уже відмовився від тих фонограм. А ось у нас вони чомусь прижилися і досі знаходять прихильників.
Не випадково у мріях художнього керівника Луцького народного дому “Просвіта” і водночас хореографа-репетитора “Волиняночки” Олега Козачука та Олександра Федотова — створення такого оркестру народних інструментів, який об’єднав би найкращих музикантів. Цього заслуговує зразковий хореографічний дитячий ансамбль народного танцю “Волиняночка”, що здобув нинішнього року обласну мистецьку премію імені Степана Кривенького.
Надія Волошко.
За двадцять років існування ансамблю юні артисти з “Волиняночки” побували в Італії, Німеччині, Словенії, Сербії, Чорногорії, Туреччині, Угорщині, Росії та інших країнах, не кажучи вже про численні концерти на Волині та в Україні. Знаменно й те, що їм випало побувати на Всесвітній фольклоріаді в Угорщині, яка проводиться раз у чотири роки і учасниками якої є фольклорні колективи з 70-и країн світу. З успіхом виступили не тільки танцюристи, а й музиканти ансамблю народної музики на чолі з Олександром Федотовим.
Свідченням того, як грали музиканти з Луцька, було й те, що саме до керівника ансамблю звернувся з проханням і пропозицією директор фольклоріади на закритті дійства стати перед зведеним оркестром музикантів з різних країн світу, щоб разом виконати гімн фестивалю. Це було, як сказав Олександр, і почесно, і відповідально. Адже мав лише одну коротку репетицію і десь понад сотню досі незнайомих йому музикантів. Та цей особливий оркестр, керований Олександром Федотовим, зіграв так, що одержав у нагороду зливу оплесків слухачів та подяку директора фестивалю.
У зразковому ансамблі народної музики “Волиняночка” лише вісім чоловік, та всі вони професіонали, ентузіасти. Олександр Федотов прийшов в ансамбль у 1996 році. Перші ази музичної освіти здобув у музичній школі № 1 міста Луцька, потім навчання у Луцькому музучилищі і врешті-решт здобув диплом інституту мистецтв Волинського університету імені Лесі Українки. Вища музична освіта у скрипалів Наталії Сахащик та Любові Собко, у кларнетистки та цимбаліста Оксани Яблончук та Василя Тарановича. Контрабасист Олег Пущинський вчиться нині в інституті мистецтв Волинського університету імені Лесі Українки. Спеціальну музичну освіту мають сопілкар Володимир Шендерук та ударник Олександр Ковальчук.
До речі, за винятком двох музикантів, які грали в ансамблі до 1999 року, відколи його очолив Олександр, решту добирав вже сам. Тому-то сьогодні тут фахівці, які розуміють свого керівника, так би мовити, з одного жесту. Його незмінний баян — то своєрідна перша партія як музиканта, так і керівника ансамблю.
Якщо сьогодні ведемо мову про успіхи танцюристів “Волиняночки”, про численні постановки народних танців у колективі, який очолюють Олена та Олег Козачуки, то слід зазначити, що їх могло б не бути, коли б не така воістину творча співпраця постановників танців у першу чергу з керівником ансамблю, з його музикантами. Тут не ділять першості, коли шукають, знаходять ті чи інші народні мелодії, коли спільно творять цілісну музичну композицію до танців. Бо добре розуміють і перші, і другі, що не буде цікавого, виразного, неповторно-оригінального танцю без відповідної мелодії — то ліричної, то стрімкої, то повільної, яка не просто супроводжує танець, а є, по суті, його невід’ємною часткою, навіть, якщо так можна сказати, душею хореографії. На радість всім нам це відчувається під час кожного виступу “Волиняночки”. А ще у репертуарі ансамблю є окремі музичні композиції, з якими він виступає. Незабаром має побачити світ диск із записами музики цього оркестру.
І якою б досконалою не була фонограма, яка супроводжує виступи навіть відомих танцювальних колективів, вона ніколи не замінить “живої” музики, хто б там і що не казав. Світ уже відмовився від тих фонограм. А ось у нас вони чомусь прижилися і досі знаходять прихильників.
Не випадково у мріях художнього керівника Луцького народного дому “Просвіта” і водночас хореографа-репетитора “Волиняночки” Олега Козачука та Олександра Федотова — створення такого оркестру народних інструментів, який об’єднав би найкращих музикантів. Цього заслуговує зразковий хореографічний дитячий ансамбль народного танцю “Волиняночка”, що здобув нинішнього року обласну мистецьку премію імені Степана Кривенького.
Надія Волошко.