Із Скабарівщини Горохівського району перебралася на проживання в сусіднє село Полюхне цього ж району сім’я Галини та Іларіона Кмитів. Це подружжя поважного віку було останньою сім’єю, котра мешкала в Скабарівщині. Тепер тільки порожні хати нагадують колишню славу села.
Із Скабарівщини Горохівського району перебралася на проживання в сусіднє село Полюхне цього ж району сім’я Галини та Іларіона Кмитів. Це подружжя поважного віку було останньою сім’єю, котра мешкала в Скабарівщині. Тепер тільки порожні хати нагадують колишню славу села. За деякими даними, “біографія” Скабарівщини почалася 120 років тому. До Другої світової війни у селі було близько 50 загалом досить заможних садиб, у котрих, як правило, мешкало по дві-три сім’ї різних поколінь. У 1943 році саме Скабарівщина з прилеглим до неї лісом стала у Горохівському районі своєрідним центром повстанської боротьби з гітлерівськими окупантами. В боях у травні того року село втратило близько 28 чоловік. Оскільки після визволення району від гітлерівців у зв’язку із повстанським своїм минулим Скабарівщина перетворилася на об’єкт посиленої уваги з боку борців з “українським націоналізмом”, то село знову втрачало і втрачало... Відтак поступово стало “неперспективним”. А довершила кінець села непродумана аграрна реформа вже в наші дні. Петро БОЯРЧУК.
