«Волинь» змусила попросити вибачення у матері загиблого героя АТО

 Ще на початку серпня «Волинь» розповідала про прикрий випадок у маршрутному автобусі, який знову підтвердив, що наші перевізники в погоні за гривнею не зупиняються ні перед чим. «Під гарячу руку» такому шоферу-заробітчанину на ім’я Олександр потрапила жителька Луцька Тамара Полатівна Упорова, син якої загинув в АТО. Той факт, що перед ним — мати захисника країни, у водія не викликав співчуття, а от те, що жінка мала безплатний квиток, дуже розсердило. Бо саме цією маршруткою Тамара Упорова приїхала з Луцька до Іваничів із квитком за половину вартості. Водій це запам’ятав і накинувся на жінку, що мовляв, хитрує, випросила у районних касирів  безплатний проїзд.

Як пояснила Тамара Полатівна, ситуація, коли матері загиблих їздять то безкоштовно, то за половину вартості, залежить від того, як це питання вирішується на автостанції. Кілька років тому губернатор області Володимир Гунчик звернувся до перевізників із проханням максимально здешевити проїзд для членів родин полеглих у війні з Росією. Після цього в більшості райцентрів матерям дають нульові, тобто безплатні білети. А в Луцьку, мабуть, через великий потік пасажирів переважно пропонують  50відсоткову знижку на квиток. Решту треба додати з власної кишені. Хоча, думається, ціна, яку заплатили ці жінки, у мільйон разів вища за вартість будьякого квитка.

Шофер також просив вибачення, обіцяв, що ніколи більше такого не буде, запевняв, що можу завжди їздити безплатно. 

Маму Ігоря Упорова ми в редакції знаємо вже кілька років і можемо гарантувати, що вона не заслужила на те, аби її вичитували, як злодійку. Тим більше, щоб робила це людина, в кишенях якої лежить купа необлікованої готівки. Бо саме так, як всі ми знаємо, працюють водії у містах і селах. Підбирають людей на кожному кроці, квитків не дають нікому, а потім жаліються на погану державу, проклинають пільговиків. І коли амара Полатівна в сльозах, не знаючи, куди іти й кому скаржитися, зателефонувала в редакцію, першим бажанням було знайти водія і добитися того, щоб його звільнити з роботи.

Але треба визнати, що писати критичні матеріали в наші дні — невдячна справа. Журналіст, який намагається виправити якусь несправедливість, приречений бути голосом волаючого у пустелі, таким собі Сізіфом, що даремно старається. Бо все менше залишається керівників, котрі звертають увагу на написане в газетах. Теперішні чиновники преси майже не читають. Кажуть, буцімто стежать за подіями в інтернеті. Але, думаю, не роблять і цього. Бо більшість статей «Волині» розміщені на нашому сайті, але дієвої реакції на них немає. Однак така відірваність від життя нічим хорошим для відповідальних осіб не закінчиться. Бо так само, як влада не звертає увагу на пресу, народ не зважатиме на владу. Точніше, вже не зважає.

Але, на щастя, у кожному правилі є свої винятки й історія Тамари Упорової — один із них. Нещодавно на адресу редакції прийшла відповідь з облдержадміністрації, з якої ми дізналися, що водіяхама знайшли, викликали до першого заступника губернатора області Олександра Степанцова і серйозно з ним поговорили. Звільнити — не звільнили, але налякали сильно. І це, чесно кажучи, здивувало. Бо раніше реакції на публікацію не було. Можливо, справа в тому, що саме цей номер «Волині» потрапив в Адміністрацію Президента і там на історію Тамари Упорової поглянули поіншому? А може, в тому, що пецвипуск нашої газети «Фронтова читанка» для бійців АТО з розповіддю про інцидент у маршрутці читали солдати на Сході і дуже обурювалися? Так чи інакше, але крига скресла. Обласна влада знайшла кривдника Тамари Полатівни і провела з ним розмову. Ось як про це розповідає сама мама Ігоря Упорова.

 — На початку жовтня мене запросили прийти в 721-й кабінет облдержадміністрації. Говорили зі мною Олександр Степанцов та Іван Мирка. Вони дуже вибачалися за той випадок у маршрутці. В кабінеті був також хазяїн автобуса і водій, який не хотів мене везти по нульовому квитку. Найбільше перепрошував перевізник. Він мало не плакав, казав: «Простіть, я не знаю, що з ним сталося». Шофер також просив вибачення, обіцяв, що ніколи більше такого не буде, запевняв, що можу завжди їздити безплатно. 

— А чи їздили ви вже кудись після того випадку? — запитую Тамару Полатівну.

— Ні. Тільки сумки передавала у ВолодимирВолинський для донечок мого Ігоря. Чесно кажучи, я досі боюся зайти в маршрутку...

З ОФІЦІЙНОЇ ВІДПОВІДІ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ
НА ПУБЛІКАЦІЮ «ПАНЕ ПРЕЗИДЕНТЕ, ЗАСТУПІТЬСЯ ЗА МАМУ
ГЕРОЯ АТО ІГОРЯ УПОРОВА»

«Висловлюємо вдячність за увагу до актуальної нині теми пасажирських перевезень, зокрема, забезпечення пільгового проїзду учасників АТО та членів їх родин. Хочемо повідомити, що для вирішення проблем, озвучених у статті, Волинською облдержадміністрацією проведено ряд заходів, серед
яких — запис телепрограми «Про головне з Володимиром Гунчиком», що вийшла на телеканалі «Нова Волинь» ПАТ НСТУ «Волинська регіональна дирекція» 30 вересня 2017 року о 20:00 з повтором 1 жовтня о 8:00.
Окрім того, ще у червні 2015 року Володимир Гунчик офіційно звернувся до обласного підприємства автотранспорту з проханням якомога ширше надавати право безкоштовного проїзду учасникам АТО і членам сімей загиблих. Водночас, у більшості районів області прийнято рішення про
виділення коштів на компенсування витрат перевізників на перевезення громадян пільгових категорій. Однак непорозуміння та конфлікти між перевізниками та пасажирами все ж трапляються.
З метою вирішення подібних ситуацій керівник найвищої виконавчої гілки влади в області проводив зустрічі із власниками маршрутів, водіями та постраждалою стороною. Як наслідок, конфліктні ситуації були залагоджені.
Не виключення й конфлікт із матір’ю загиблого учасника АТО Тамарою Упоровою. Робоча зустріч під керівництвом першого заступника голови облдержадміністрації Олександра Степанцова за участі директора департаменту  інфраструктури і туризму облдержадміністрації Івана Мирки,
представників перевізника, зазначеного у публікації «Волині<нової», уже відбулася. За підсумками зустрічі перевізник та водій визнали свою провину та перепросили у матері загиблого бійця».