Вісімдесят дві доби провів під вартою колишній оперуповноважений відділу внутрішньої безпеки обласного управлінні внутрішніх справ, чверть цього терміну — без санкції суду..
Вісімдесят дві доби провів під вартою колишній оперуповноважений відділу внутрішньої безпеки обласного управлінні внутрішніх справ, чверть цього терміну — без санкції суду НЕСПОДІВАНИЙ ВІЗИТ СЛІДЧОГО Є серед певної категорії людей таке поняття, як «відсудка машин», іншими словами — легалізація ввезених з-за кордону іномарок. Про ці схеми, за якими в Україні було легалізовано сотні тисяч автомобілів, «Волинь» вже неодноразово писала, тому не буду вдаватися у їх подробиці. Податкова міліція та комерційне підприємство «Професіонал» кілька років тому проводили у Ковелі оцінку конфіскованих судом транспортних засобів та оформляли необхідні документи для їх реалізації. Продавала конфіскат і видавала покупцям довідки-рахунки для їх подальшої реєстрації в органах МРЕВ ковельська філія товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант» ЛТД, якою керував колишній оперуповноважений відділу внутрішньої безпеки УМВС України у Волинській області старший лейтенант міліції Олександр Батура. У другій половині 2000 року підприємство «Професіонал» направило «Атланту» ЛТД понад 150 матеріалів щодо конфіскації іномарок з постановами Ленінського районного суду міста Вінниці. Весь до єдиного автотранспорт було продано «з молотка». Неприємності для Батури почалися влітку наступного року, коли його запросив на бесіду до Ковельського міськрайвідділу внутрішніх справ старший слідчий прокуратури Вінницької області Володимир Карнарук. У кабінеті відділу по боротьбі з економічною злочинністю Олександр Сидорович дав пояснення з приводу роботи своєї філії Карнаруку та двом іншим особам, які представилися працівниками УБОЗу. Оперативники пояснили, що Батура має поїхати з ними до Вінниці і там дати покази, мовляв, він неодноразово давав хабарі одному із суддів Ленінського районного суду, який направляв до Ковельського міжрайонного головного відділу податкової міліції матеріали на легалізацію автомобілів. Який саме суддя отримував від нього мзду — про це йому мали повідомити вже у Вінниці. Правоохоронці навіть зізналися у тому, що здійснили обшук в якогось судді. Обшук нібито робився через те, що внаслідок скандалу із розмитненням машин начальника УБОЗу та працівника прокуратури перевели на роботу в інше місто з пониженням у посаді. СКАРГУ ДО ГЕНПРОКУРОРА ШПУРНУЛИ В ОБЛИЧЧЯ Почав було Батура заперечувати свою причетність до хабарництва, але оперативники, залякуючи та погрожуючи фізичною розправою, посадили його у приватну машину. По дорозі автомобіль зупинився біля лісосмуги. У затінку дерев хтось вдарив директора «Атланта» ЛТД кулаком у потилицю, інший наставив на нього табельну зброю, вимагаючи 50 тисяч доларів та «потрібні» покази на працівників суду та Вінницької митниці. Рідним Олександра Сидоровича невдовзі повернули його автомобіль, яким він приїхав на зустріч із Карнаруком. У машині з невідомих причин не виявилося радіотелефону «Senao» з підсилювачем, мобільного телефону із зарядним пристроєм, цифрового диктофона, всього на загальну суму, яка еквівалентна 2650 доларам США. Про зникнення з машини дорогих речей Батура відразу поставив до відома Карнарука. — Там, де ми тебе сховаємо, це все тобі ще дуже довго не знадобиться, — мовив слідчий. При затриманні у Батури було вилучено двісті гривень. Вже пізніше, під час судового засідання, ковельський адвокат Геннадій Бжезицький ставив питання про їх повернення його підзахисному. Але тут виявилася одна прикрість: гроші з Вінниці до Луцька разом із кримінальною справою, як речовий доказ, Карнаруком не передавалися. Батура та адвокат сумніваються, що двісті гривень ще й досі знаходяться у сейфі слідчого. Оперативники доставили Батуру до управління внутрішніх справ Вінницької області. У приміщенні УБОЗу Олександра Сидоровича спочатку побили, а потім примушували дати «необхідні» покази та відмовитися від допомоги адвоката. У стінах слідчого ізолятора йому, як колишньому працівнику міліції, було не до вподоби принизливе до себе ставлення з боку «оперів» і слідчих. Свій протест Батура виклав у скарзі Генеральному прокурору України, яку передав вартовим, а вони віддали її тим, на кого він скаржився — слідчим. Невдоволеного «в’язня» викликали у спеціальну кімнату ізолятора. Старший слідчий прокуратури Вінницької області Василь Ткачук прочитав скаргу, дав прочитати Карнаруку. Як твердить Олександр Сидорович, слідчий порвав скаргу і шпурнув йому в обличчя, «дохідливо» пояснивши: — У камері я для тебе буду і Генеральним, і обласним прокурором! А якщо ти не виконаєш наших вимог, то тебе «згноять» у в’язниці! НАДУМАНІ ОБВИНУВАЧЕННЯ "ТРІСНУЛИ" В СУДІ Через три дні заступник прокурора Вінницької області пан Жученко підписав санкцію на арешт Батури, якого було обвинувачено у дачі хабара посадовим особам, кому саме — не вказувалося. Але ж при наданні подібної санкції прокурор зобов’язаний ретельно познайомитися з усіма матеріалами, які містять підстави для взяття особи під варту. Прокурор не міг не помітити, що Батурі пред’явлено необгрунтоване обвинувачення за статтею 168 частиною 3 КК України (одержання хабара в особливо великому розмірі). У матеріалах справи були відсутні дані про те, що Батура передавав хабара конкретним службовим особам, які виконували на його користь певні дії. Захисник Геннадій Бжезицький звернувся до Ленінського районного суду із скаргою на дії обласної прокуратури. Суд скасував санкцію на арешт. Однак адвоката та його підзахисного чекало розчарування. Як тільки Батуру звільнили з-під варти, на порозі слідчого ізолятора його повторно затримав Карнарук разом з двома бійцями спецпідрозділу «Беркут». Колишньому міліціонеру одягнули наручники. Перед тим, як доставити до обласної прокуратури, йому дозволили через вікно машини попрощатись із своєю неповнолітньою донькою. Який «милосердний» прокурорський жест перед тим, як знову запроторити до камери! Коли, нарешті, Карнарук зрозумів, що даний «злочин» неможливо буде довести в суді, старший слідчий прокуратури Вінницької області Василь Ткачук висунув Батурі звинувачення — посередництво у наданні та отриманні хабара. Ткачуком було внесено до суду подання про його арешт. У поданні зазначалося, що Олександр Батура, працюючи на посаді директора ковельської філії ТзОВ «Атлант» ЛТД, яка уповноважена була реалізовувати конфісковане в дохід держави майно, зокрема автомобілі, та видавати довідки-рахунки, протягом 2000—2001 років отримав від кількох мешканців Волинської та Вінницької областей хабарі на загальну суму 4017 доларів США. Однак у показах прокуратурі (за словами Батури — сфабрикованих) люди вказують, що переплатили йому за митне оформлення автомобілів, а тому не розцінюють це як хабар. Вони не вважали себе ошуканими. У судовому засіданні Карнарук сам заявив, що слідство розцінює у даних випадках хабар, як різницю між сумою, яку потрібно було заплатити за митне оформлення автомобілів і фактично сплаченою. Хоча ніяких грошей Батура ні від кого не брав. При подібних обставинах факт одержання саме хабара слідчому ще слід було довести. На очній ставці мешканець міста Літин Вінницької області Станіслав Тодоренко почав говорити, що позичав у Батури гроші, що іномарка належить не Батурі, а його брату. Почувши таку «відвертість», Карнарук при адвокатові Бжезицькому почав погрожувати Тодоренку. Як твердить Батура, покази інших свідків також є сфабрикованими. ЧИ ІСНУЄ ЗАКОН ДЛЯ ЧЕРГОВОГО? На думку суду, слідство не врахувало того, що Батура особисто привозив на Вінницьку митницю матеріали щодо митного оформлення іномарок, тобто діяв як приватна особа, оскільки в його посадові обов’язки така функція не входила. І ще один прикрий нюанс. У поданні обласної прокуратури та матеріалах кримінальної справи не наведено взагалі ніяких доказів щодо посередництва Батури під час надання хабарів. На цьому, зокрема, наголошував адвокат Геннадій Бжезицький. Суд відмовив у дачі санкції на арешт колишнього міліціонера, обравши йому запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. З цією постановою Бжезицький пішов до чергового Ленінського райвідділу внутрішніх справ міста Вінниці. Майор міліції, прочитавши документ, сказав, наче відрубав: — Постанова суду для мене — не закон! Для мене головне — письмова вказівка слідчого прокуратури... Приголомшений таким вільним трактуванням норм сучасного права, адвокат поїхав до судді, який прийняв постанову, а той зателефонував начальнику обласного управління внутрішніх справ і поскаржився на його невихованих підлеглих. Черговому майору міліції добряче всипали за хамство та неповагу до Феміди, а Батуру, протримавши протиправно ще дві години у камері (щоб показати: хто у “хаті” є начальник), звільнили таки з-під варти. Постові міліціонери на вимогу Батури про звільнення відповідали, що їм наказали не випускати його слідчі Карнарук та Ткачук. Наступного дня після звільнення з-під арешту Батура з адвокатом Бжезицьким з’явились у прокуратуру Вінницької області. Карнарук сказав їм чекати, поки він із Ткачуком не вирішить, на якій підставі знову помістити Батуру в ізолятор. Не довго думаючи, адвокат та його підзахисний поїхали до Ковеля. Прокуратура тим часом добилася того, що Вінницький апеляційний суд своєю ухвалою скасував постанову Ленінського районного суду. Дізнавшись про сумну звістку, Батура, як кажуть, “пішов у біги”. АРЕШТ ПРОДОВЖИЛИ БЕЗ СУДУ У квітні 2002 року розслідувати цю надуману кримінальну справу доручили слідчим з Волинської області Олегу Підгорному та Володимиру Припутницькому. Переховуючись від слідства, Олександр Батура зустрів новину з оптимізмом. Він повернувся на постійне місце проживання та вирішив підлікуватися у військовому госпіталі Ковеля, про що відразу повідомив виконуючого на той час обов’язки прокурора Волинської області Євгена Шамринського. У заяві Батура висловив бажання сприяти швидшому розслідуванню справи, встановленню істини, пообіцяв не ухилятись від слідства, одночасно просив змінити міру запобіжного заходу на підписку про невиїзд. Відповідь на заяву він отримав з обласної прокуратури лише через чотири місяці, а через кілька днів його за вказівкою Євгена Шамринського та на підставі ухвали Вінницького апеляційного суду було затримано та взято під варту. Розслідування продовжилось за попереднім обвинуваченням. У травні 2002 року до дружини Олександра Батури приїхав один маловідомий адвокат з Каменя-Каширського, прізвище якого я не називаю з етичних міркувань. Цей гоноровий захисник просив жінку, щоб вона переконала свого чоловіка змінити адвоката та визнати вину за статтею 190 частиною 3 Кримінального кодексу України. У такому випадку, мовляв, слідчий швидше направить справу до суду, який обмежиться відносно обвинуваченого умовним засудженням. І за такі “добродійні” та “щирі” послуги потрібно було заплатити значну суму в доларах. Звичайно, рідні Олександра Сидоровича з такою пропозицією категорично не погодилися, виставивши за двері зарозумілого юриста з периферії. Тоді старший слідчий прокуратури міста Луцька Володимир Припутницький пред’явив Батурі звинувачення за статтею 190 частиною 3 КК України (шахрайство у великих розмірах) і оголосив про закінчення розслідування. У цей час адвокату Геннадію Бжезицькому стало відомо, що його підзахисний утримується у камері безпідставно. Двомісячний строк тримання під вартою закінчився, а новий термін суддею не продовжувався. Слідчий прокуратури був зобов’язаний підготувати нове подання і звернутися з ним до суду, однак цього чомусь не зробив. Олександр Батура незаконно утримувався 21 добу в ізоляторі тимчасового тримання Ковельського міськрайвідділу внутрішніх справ. У відповідь на свавілля поборників закону та дискримінацію своїх прав Батура почав вимагати негайного звільнення. З цього приводу він написав скаргу начальнику ізолятора, міжрайонному та обласному прокурорам, подав листа й до Генеральної прокуратури України. Слідчі взагалі не реагували на його незаконне утримання під вартою. Лише після того, як Бжезицький побував на особистому прийомі у Шамринського і розповів йому про грубе порушення закону з боку слідчих, Батуру, нарешті, звільнили з-під варти. Враховуючи те, що слідчому було відомо про безпідставне утримання Батури в ІТТ, адвокат звернувся до Генерального прокурора України з проханням порушити відносно Володимира Припутницького кримінальну справу за статтею 371 частиною 2 КК України (завідомо незаконне тримання під вартою). СФАБРИКОВАНУ СПРАВУ ДОВЕЛОСЯ ЗАКРИТИ Але поки Батура перебував “за гратами”, слідчий неодноразово зустрічався з ним, причому без адвоката, вмовляючи, щоб він дав проти себе покази. Нібито, все одно по якій статті Кримінального кодексу України його обвинувачувати — аби тільки довести справу до суду. Працівник прокуратури договорився до того, що просив Батуру взяти на себе хоча б один якийсь епізод, а вони вже домовляться, щоб суд “дав” один рік умовно. Все, мовляв, потрібно для того, аби закрити кримінальну справу і не “підставляти” слідчих Вінницької прокуратури, які бездарно провели розслідування. Відвід слідчих та притягнення їх до відповідальності — ніякого результату не дали. Батурі пред’явили звинувачення за статтею 364 частиною 2 (зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки) та статтею 368 частиною 3 (одержання хабара в особливо великому розмірі) КК України. Ковельський міський суд не ризикнув виправдати підсудного, хоча свідки категорично заперечували, що вони давали йому хабара. Після п’ятимісячного розгляду через неповноту досудового слідства суддя Андрій Наваляний направив кримінальну справу на додаткове розслідування. Більш як півроку тривало це “розслідування”. 10 червня 2003 року Олександр Батура отримав на руки письмове повідомлення за підписом слідчого Володимира Припутницького про те, що кримінальна справа закрита у зв’язку “з відсутністю у його діях даних злочинів”. І хоча у повідомленні було вказано, що з постановою можна ознайомитись у прокуратурі міста Луцька, слідчий сказав Бжезицькому та Батурі, що вона “ще не готова”. Тільки через півтора місяця адвокату та його підзахисному вдалося “вибити” доленосну постанову. Яке ж було їх здивування, коли вони прочитали, що кримінальна справа закрита у зв’язку... “з недоведеністю вини обвинуваченого у вчиненні злочину”. Очевидно, слідчий Припутницький просто забув, що він писав у повідомленні Батурі... На тому ця гірка історія й закінчилася, якщо, правда, не рахувати те, що Батура продовжує добиватися справедливості. Нікого з працівників правоохоронних органів, причетних до його безпідставного утримання “за гратами”, не було притягнуто ні до кримінальної, ані до дисциплінарної відповідальності. Хоча, згідно з Кримінальним кодексом України, завідомо незаконні арешт або тримання під вартою карається обмеженням волі від 3 до 5 років або позбавленням волі на той же строк. Однак закони у нас, на жаль, пишуться не для всіх. Ярослав ГАВРИЛЮК.
