За місцем оголошення документ стали називати Торчинським едиктом.
Фото із сайту http://www.jaironside.com .
423 роки тому на Волині проголосили, що готові прийняти унію
2 грудня 1594-го було підписано Торчинський едикт
Вперше про наміри православних владик стати під владу Ватикану згадують під час перебування патріарха Єремії на українсько-білоруських землях у 1588 – 1589 роках. У переході під зверхність Апостольського престолу в Римі єпископи вбачали реальну можливість не тільки позбавитися залежності від церковних братств, але й оздоровити церкву та зрівняти становище православних із католиками.
З 1590-го в Бересті почали збирати щорічні собори. На перших двох також порушували питання про доцільність переходу під зверхність Римського престолу. Але ні на третьому, ні на четвертому про це вже не йшлося. Тим часом єпископи Кирило Терлецький, Гедеон Балабан, Ісайя Копистенський і Діонісій Збируйський продовжили роботу щодо унії. У червні 1594 року на таємному зібранні в Сокалі ці владики підтвердили чинність схваленого ще раніше Белзького документа про унію, уклали відповідну декларацію, в якій сформулювали умови об’єднання, та зобов’язали єпископа Терлецького переговорити з рештою єпископату про доцільність унії з Римом.
У лютому 1595 року Кирило Терлецький вручив Торчинський акт папському нунцієві в Польщі Маласпіні, а той передав його до Риму.
2 грудня 1594 року Терлецький приїхав у містечко Торчин. Там він зустрівся з єпископом Володимирським і Берестейським Іпатієм Потієм та католицьким Луцьким єпископом Бернардом Мацейовським. Разом вони виклали умови, при яких могла бути здійснена унія. За місцем оголошення документ стали називати Торчинським едиктом. Пізніше його завізували митрополит Михайло Рогоза та семеро владик.
Православні єпископи вимагали залишити незмінними обряди та свята, на вищі духовні посади обирати кандидатів з–поміж українців або греків, православні владики мали бути сенаторами нарівні з католиками, монастирі, церкви і церковні братства залишатися під контролем владик без втручання світських осіб, заборонялося перехрещувати в латинство, але допускалися змішані шлюби тощо.
У лютому 1595 року Кирило Терлецький вручив Торчинський акт папському нунцієві в Польщі Маласпіні, а той передав його до Риму. Появу едикту історики вважають завершенням підготовчого періоду до укладення церковної унії Київської митрополії з Римом.
Тарас ГРИЦЮК.
