Літнього вечора, тихого й теплого, лучанин Володимир Бешта відзначав день свого повноліття. У квартирі зібралися його найближчі друзі, серед них була й Оксана Сироватка. Піднімали чарки за здоров’я ювіляра, його майбутні успіхи, за ту пряму стежку, якою він мав пройти крізь життя.
Близько опівночі Володимир несподівано запропонував:
— Доки в кімнаті будемо тиснутися? Ходімо у бар “Колізей”....
ДВОЄ ДІВЧАТ, ГАРЯЧИХ ВІД СПИРТНОГО Літнього вечора, тихого й теплого, лучанин Володимир Бешта відзначав день свого повноліття. У квартирі зібралися його найближчі друзі, серед них була й Оксана Сироватка. Піднімали чарки за здоров’я ювіляра, його майбутні успіхи, за ту пряму стежку, якою він мав пройти крізь життя. Близько опівночі Володимир несподівано запропонував: — Доки в кімнаті будемо тиснутися? Ходімо у бар “Колізей”. Його одразу підтримав брат Сергій Бешта, на рік старший. Не заперечували й інші... За столом у барі розмістилося два десятки гостей. Пили горілку, пиво, закушували. Танцювали, виходили на подвір’я випалити цигарку. Знову вмощувалися за столом. Усі вже були під добрим хмелем, але продовжували виголошувати тости й вихиляли чарку за чаркою. Час летів швидко. В Оксани уже також крутилася голова, але вона пішла в черговий раз танцювати. Під час танцю незнайома дівчина штовхнула її двічі. Випадково чи навмисне — невідомо. — Обережно! Чого лізеш на людей?— недружелюбно зауважила Сироватка. — Не розібрала, що ти там мелеш... Музика заважає,— скривилася в посмішці дівчина, котра також була п’яною. — Якщо хочеш, можемо вийти на вулицю, там і поговоримо. — Ходімо,— одразу погодилась Оксана. Дівчата вийшли із залу на подвір’я. Стали одна проти одної, мов дві роздратовані гуски, й одразу почали сваритися, обливаючи одна одну брудом. Кричали все голосніше. Серед нічної тиші їх лайка була чути далеко. Можливо, незабаром би розпочали бійку, але із бару вийшло двоє працівників міліції Сергій Ковальчук та Олександр Суровцев, котрі чергували. — Дівчата, негайно припиніть сварку! Ви порушуєте громадський порядок і спокій лучан. Знаєте, котра зараз година? Третя ночі. Люди сплять,— наказав Суровцев. Дівчина, котра під час танцю штовхнула Оксану, одразу пішла в зал. Сироватка почала ще голосніше кричати, говорила, що це вона затіяла сварку, але нічого не боїться. — Нате, вдягніть на мене наручники! — простягла руки до працівників міліції. — Відвезіть у відділення!.. Почувши крики Сироватки, з бару вибігли брати Володимир та Сергій Бешти, їх друг Анатолій Кутас, інші гості ювіляра, котрі сиділи за столом. Всі були п’яні. Не цікавлячись, що вимагають міліціонери від Оксани, натовп також почав кричати, брудно лаятись на адресу сержантів міліції. Суровцев попросив усіх негайно розійтися. Ніхто не зреагував. Навпаки, почали погрожувати працівникам міліції. Суровцев підійшов до одного з молодих хлопців, котрий поводив себе найагресивніше, кричав й розмахував руками, запитав, як його прізвище. — Володимир Бешта. А що? — Ходімо в бар, там поговоримо. — А про що? Невже про мій день народження? — Про те, як зробити, аби не допустити бійки, яка назріває. Бешта-молодший погодився. Суровцев і Володимир пішли до входу в зал. За ними посунулася й решта. Як тільки міліціонер зайшов у бар, хтось сильно штовхнув його руками. Він вдарився головою об двері туалету, ледве не знепритомнів. Інші пияки потяглися до нього руками, відірвали погон, кілька гудзиків. Йому на допомогу поспішив Ковальчук. Проте Суровцев уже й сам встиг застосувати сльозоточивий газ “Терен”, щоб витіснити з бару п’яних хуліганів. Вони кинулися до виходу. На сходах збили з ніг Ковальчука, забрали в нього гумовий кийок. Ним почали бити міліціонера по голові, доки той не знепритомнів. Так само обірвали у нього погон та гудзики. Підігріті алкоголем, вони, певне, й самі не дуже розуміли, що роблять. Алкоголь надав їм сміливості, але забрав розсудливість і розум... КУЛЯ В ЖИВІТ ІМЕНИННИКУ Коли Суровцев вийшов із бару, його також оточила компанія, котра відзначала день народження Володимира Бешти. Їх молоді, але п’яні обличчя світилися злістю. Почали погрожувати, що розправляться з ментом, а зброю заберуть. Сержант міліції витяг з кобури пістолет. — Розходьтеся, бо буду стріляти!— попередив. Ніхто його слів не сприйняв всерйоз. Навпаки, кілька хлопців почали йти до нього. Міліціонер вистрілив вгору. Це нападників зупинило, але лише на якусь мить. Пияки знову рушили до нього. Він ще тричі вистрілив у повітря. — Лякає нас... Все одно ні в кого стріляти не буде. Не має права,— голосно вигукнув сімнадцятирічний Анатолій Кутас, котрий тримав у руках гумову палицю. Несподівано він підскочив до Суровцева і вдарив його палицею по голові. Сержант міліції вистрілив. Нападник схопився за груди, захитався. До міліціонера підскочив вісімнадцятирічний Володимир Бешта. Спробував забрати пістолет. Позаду біг його брат Сергій. Суровцев знову вистрілив. Куля влучила Володимиру в живіт. Той злякано закричав і впав. Його підхопили друзі, потягнули до дороги. — Залиште його! Я викличу “швидку допомогу”,— гукнув до них Суровцев. Але ті зупинили таксі й повезли його в лікарню. У лікарню було відправлено й Кутаса. Коли прибула підмога, яку викликав по рації Суровцев, пияки розбіглися в різні боки, немов щурі. І все ж кількох вдалося затримати. Потрапили в лікарню й обидва сержанти. У них, крім травм та синців на обличчі й голові, лікарі виявили також струс мозку... Той, хто міцно здружився з пляшкою, незважаючи на роки, рано чи пізно стає злочинцем. Особливо швидко вона штовхає на криву стежку молодих. Анатолій Кутас вперше потрапив на лаву підсудних, коли йому не минуло ще й сімнадцяти років. Суд тоді позбавив його волі на три роки, але врахував молодість підсудного й дав випробувальну відстрочку. Анатолій випробування не витримав й вчинив черговий злочин. Він, напевне, так і не зрозумів, що калічить своє життя. Володимир Бешта також ще до свого повноліття вчинив важкий злочин — пограбування серед вулиці. Одного вечора він прогулювався вулицею Винниченка. Побачив молодого хлопця, що йшов із дівчиною, з якою разом працював у ресторані “Світязь”. Вони саме отримали заробітну плату й поверталися додому. Бешта наздогнав їх. Взявши хлопця за руку, запропонував: — Давай перейдемо на протилежний бік вулиці, я тобі маю щось сказати. Хлопець здивовано подивився на незнайомця, але погодився. Коли перейшли на протилежний бік вулиці, Бешта запитав: — Як тебе звати? — Іван... А що ти хочеш? — Дай закурити. — Не палю й цигарок не купую. — То дай гроші. — Не маю... Незнайомець несподівано вдарив Івана в плече, потім в обличчя. Іван опустився на коліна. Бешта стягнув з його шиї золотий ланцюжок. Золотий хрестик відірвався й впав на асфальт. Іван, очумавшись, вхопив його й сховав до кишені. — Віддай ланцюжок,— сказав. — Давай п’ятдесят гривень й отримаєш його. Іван грошей не дав. Грабіжник швидко пішов від нього й зник серед перехожих. Проте злодію чи грабіжнику скільки б не щастило, але він обов’язково потрапить в тенета. Інакше не може бути. Впіймався й Володимир Бешта у день свого народження та ще й отримав кулю в живіт. Дехто стверджує, що злочинцями не народжуються. Але ця теорія далека від практики. Якою дорогою піде Володимир Бешта, було зрозуміло ще з шкільної парти. Вчився він у Луцькій середній школі № 10. Вже там систематично порушував дисципліну, ображав вчителів, знань йому не потрібно було. Врешті-решт, його відрахували зі школи. Як учень без знань міг стати згодом студентом Луцького кооперативного технікуму — це таємниця наших днів. А, можливо, й не таємниця. Як і слід було чекати, Володимир Бешта, його брат Сергій та Анатолій Кутас опинилися на лаві підсудних. За вчинення злочину у нетверезому стані — бійку з працівниками міліції, які були при виконанні службових обов’язків,— братів засуджено на три роки позбавлення волі кожного. Анатолія Кутаса засуджено на три з половиною роки. Судова палата в кримінальних справах апеляційного суду області вирок залишила без змін. Життєва стежка молодих хлопців почалася із-за грат. Куди вона приведе їх у майбутньому, залежатиме тільки від них... Оксана ЗДРИЛЮК, Володимир КАЛИТЕНКО.
