КОЛИ КМІТА ПІДЕ У ВІДСТАВКУ?

У газеті «Волинь» повідомлялось про резонансне і сміливе засідання сесії обласної ради, яке відбулося в грудні минулого року. На ньому розглядався звіт начальника УМВС України у Волинській області «Про стан боротьби зі злочинністю, охорони громадського порядку у 2004 році», який, щоправда, озвучували його заступники. На сесії депутати прийняли рішення: визнати роботу обласного УМВС незадовільною, висловити недовіру Олександру Кміті і порушити клопотання перед МВС України про звільнення його з посади.
Однак ніякої реакції з боку МВС і його міністра Миколи Білоконя не було. Зате дуже скоро голова профспілки атестованих працівників Володимир Буравський та «головний міліцейський ветеран» області Антон Лавренюк зібрали довірених осіб з числа ветеранів, трудовий колектив і почали захищати начальника УМВС О.В. Кміту, співати йому дифірамби. Говорили про якийсь досвід, що впроваджується по всій Україні, про неабиякі досягнення в оперативно-службовій діяльності. На зборах лунала хвальба, що за основними показниками розкриття тяжких злочинів управління посідає перші місця в державі.
З цим погодитись не можна. Адже А.І. Лавренюк — це ще не всі ветерани і бажане видавати за дійсне не личить такому поважному правоохоронному органу, яким має бути обласне управління внутрішніх справ.
А тепер хочу звернутися до статистики. Грабежі в області зросли у 2004 році, порівнюючи з 2003 роком на три відсотки, а це найтяжчі злочини проти людини: було їх 690, стало 712. Рівень їх розкриття по слідству, порівнюючи із середньостатистичним по Україні, на Волині на 9,6 відсотка нижчий. Розбійні напади на вулицях залишилися на тому самому рівні, а розкриття — нижче від всеукраїнського на два відсотки. Число вбивств у минулому році збільшилося на 18 відсотків, рівень розкриття теж нижчий на три відсотки. В числі нерозкритих злочинів й досі зухвале вбивство начальника луцької міліції Сергія Швачки, яке сталося майже три роки тому. Така ж ситуація із злочинами, пов’язаними з наркотиками, навмисними підпалами.
Отож, навіть не спеціалістам сьогодні зрозуміло, що органи правопорядку під керівництвом О.В. Кміти працюють незадовільно. Ось такий промовистий приклад, який характеризує рівень роботи міліції. Якийсь негідник пограбував у центрі Луцька минулого року дочку відомого в області керівника — здер з шиї мобільний телефон, завдавши при цьому тілесних ушкоджень. Дитина випадково впізнала грабіжника. Разом з батьком «вирахували», де він навчається, серед кількох фотографій з особових справ потерпіла безпомилково вказала на свого кривдника. Отже, без участі міліції було встановлено його прізвище, ім’я та по батькові. Є домашня адреса, відомо і де він навчається. Але лише після другого візиту батька пограбованої працівники карного розшуку міського відділу внутрішніх справ знайшли винуватця, вилучили в нього мобільний телефон і повернули його власниці. І на тому справа закінчилася.
Торік в Луцьку скоєно майже 2600 злочинів — найбільше вбивств, грабежів, хуліганств, розбійних нападів. Зате виконуючий обов’язки начальника Луцького відділу Іван Яковець, який прибув на Волинь два роки тому у званні капітана міліції, дослужився достроково вже до підполковника. Іменує він себе не інакше, як «хазяїн города». До другого туру виборів Президента України дуже завзято опікувався відкріпними посвідченнями, а після перемоги помаранчевої революції став демонструвати свою прихильність до нової влади.
Окремо скажу про боротьбу з хабарництвом в області. За 2004 рік виявлено лише 38 випадків одержання хабара. Рівно стільки було і в 2003 році. І це, як правило, другорядні особи, так звані стрілочники. 21 червня 2004 року О.В Кміта зробив офіційну заяву, що нібито Волинський державний університет перетворився на суцільне кубло хабарників. Назвав навіть цифру 79 в означенні кількості випадків хабарництва. Така заява, як для керівника обласного рівня занадто серйозна, щоб робити її без підкріплення конкретними фактами. Вчена рада університету у своєму рішенні висловила протест проти безпідставних звинувачень і розцінила їх, як «факт тенденційної упередженості щодо авторитетного вузу». Адже кожна людина, яка хоч трохи думає та аналізує, помітить, що це не що інше, як інсинуації О.В. Кміти.
Щоб викривати хабарників у навчальних закладах, серед чиновників потрібна велика і копітка праця всіх структур міліції, управління по боротьбі з організованою злочинністю, відділу по боротьбі з економічною злочинністю та інших структур, підпорядкованих О.В. Кміті. Наскоками і непрофесійними діями, а тим більше пустопорожніми заявами нічого зробити не вдасться.
В Україні прижилася хибна практика «перекидання» працівників правоохоронних органів з місця на місце за зразком тасування карт в колоді. Кучмівське перетасування мало системний характер, скрізь насаджувалися «свої» люди. Олександр Кміта, користуючись підтримкою Анатолія Француза, особливо «розвернувся» на Волині. Він замінив майже всіх заступників начальника управління, начальників відділів і галузевих служб, районних і міських відділів внутрішніх справ. Ці посади обійняли люди з Рівненської, Тернопільської та Івано-Франківської областей, де працював раніше Француз. Переводились кадри далеко не за професійними здібностями, а за особисту відданість та родинні стосунки. Свої ж місцеві міліціонери не могли отримати своєчасне заслужене підвищення по службі та чергове офіцерське звання. Всього на Волинь прибуло понад вісімдесят міліціонерів, які отримали найтепліші місця, повну зарплату із доплатами, путівки до моря, інші блага.
Ось така ротація, а якщо по суті, то це справжня кадрова карусель, від якої держава не отримала жодних дивідендів, а одні збитки. Кожному прибульцю, звичайно, потрібні були добротна квартира, нові заступники, дорогі автомобілі, гаражі, дачі... А професійне ядро місцевих правоохоронців, по суті, знищили. Професіоналів після 45 років повідправляли на пенсію. На їх місця прийшли молоді, з вищою спеціальною освітою, але практично малодосвідчені працівники. До того ж, прибульці з інших областей зовсім не знали специфіки області, вони не могли налагодити ефективної боротьби із злочинністю.
Якщо вже про зміну кадрів вести мову, то доречно згадати таке: з 1996 року в області змінилось п’ять начальників ДАІ! Чи виправдано це, чи сприяє поліпшенню ситуації на дорогах? Звичайно, ні. Тому й маємо сумну статистику: тільки за останні два роки сталася 1471 дорожньо-транспортна пригода, під час яких 336 чоловік загинуло, а 1600 отримали травми і стали каліками.
Стан із злочинністю в минулому році, якщо судити із реляцій головного міліціонера області, заспокійливий. Але якщо за вказівкою керівництва УМВС міліція активно брала участь у фальсифікації виборів Президента України, то громадськість має підстави засумніватись у справності цифр, якими вихваляється Олександр Кміта. Думаю, що є привід втручання обласної прокуратури для ретельної перевірки цих так званих «досягнень».
Під час виборів міліція майже не займалася своїми прямими обов’язками, а збирала відкріпні талони, проводила інші «оперативні» заходи на користь провладного кандидата під чітким генеральським керівництвом, всупереч закону. А волиняни правильно визначилися і перемогли. Покровитель і наставник десь зник, а головний організатор протизаконних дій досі керує. Донецький його колега генерал Малишев не чекав, поки його проженуть з ганьбою, а завчасно прийняв мудре рішення і перейшов на службу до олігархів. О.В. Кміті потрібно прислухатись до рішення обласної ради. Волиняни, особовий склад чекають від нього та його заступників і всієї приїжджої команди добровільного рапорту про відставку.
Всеволод КУТІВСЬКИЙ.