75 років тому, 7 вересня 1928-го, у селі Квасів Горохівського району народилася Євгенія Лещук, якій доля напророкувала зцілювати людей душею і словом. Після закінчення медінституту працювала на рідній Волині, потім — у Львові. За професією — лікар-психіатр, кандидат медичних наук, за покликанням — поетеса...
75 років тому, 7 вересня 1928-го, у селі Квасів Горохівського району народилася Євгенія Лещук, якій доля напророкувала зцілювати людей душею і словом. Після закінчення медінституту працювала на рідній Волині, потім — у Львові. За професією — лікар-психіатр, кандидат медичних наук, за покликанням — поетеса. Друкувала вірші в багатьох українських газетах і журналах, чимало з них покладено на музику. У 1958 році у львівському видавництві «Каменяр» вийшла перша збірка Євгенії Лещук «Мамині квіти», яка, за висловом Євгена Сверстюка, привернула увагу читачів «поетичною наївністю і чистотою серця». Потім випурхнули у світ збірки «Дорогою птахів», «Мої ластівки», «Прибій», «Ритми душі». Поезії Євгенії Лещук пройняті вболіванням за рідну мову, культуру, священні історичні пам’ятки України. Зрештою, душа в поетеси така ж чутлива і неспокійна. Редакція «Волині» щиро вітає свою давню авторку і талановиту землячку з іменинами, бажає щастя, здоров’я і добра.
