Селище-примара: у розбитих війною Пісках залишилося жити дев`ятеро людей

Новорічні свята трохи зменшили напругу на передовій, але для багатьох мирних жителів святом не стали. А у Пісках поблизу зруйнованого війною Донецького аеропорту з місцевих майже нікому було і святкувати.

Про це йдеться в сюжеті програми ТСН.

Порожні будинки, всередині хіба що вітер гуляє – такі у святкові дні прифронтові Піски. В жодному з вікон не видно ані сніжинки, ані як горить гірлянда. Бо немає такої багатоповерхівки в Пісках, де б лишилися місцеві жителі. Люди забирали речі й тікали, останнє їхнє свято тут було ще до війни.

Старі розбиті новорічні іграшки - в квартирах час зупинився ще з 2014-го року - речі господарів або так і лишились висіти, або розкидані вибуховими хвилями.

Порожні будинки, всередині хіба що вітер гуляє – такі у святкові дні прифронтові Піски. В жодному з вікон не видно ані сніжинки, ані як горить гірлянда. Бо немає такої багатоповерхівки в Пісках, де б лишилися місцеві жителі. Люди забирали речі й тікали, останнє їхнє свято тут було ще до війни.

У розбитому дитячому садку про свято нагадують хіба що залишки новорічного дощику. Ялинка тут лежить поваленою на бік. Останній раз діти тут святкували свій Новий рік, коли зустрічали 2014-й.

«Ніякої ялинки немає».

«Ялинку не ставили цього року. Торік ще якісь гірлянди повісили. А для кого? Самим нічого не хочеться, взагалі нічого не хочеться».

Із колись величезного господарства в Олени Миколаївни лишились самі кури. Діти виїхали в мирну Україну, самі із чоловіком проводять і будні, і свята. Адже рідну хату не хочуть кидати, бо починали там все з нуля, кожен шматок землі перебрали.

Нині селище закрите для інших цивільних. Електричної напруги не вистачає. Нормального світла немає четвертий рік. Ним діляться військові.

Кажуть, тут лишились тільки ті, кому немає за що і немає куди виїхати – може, й хотіли б жити у мирній Україні, та на свою мізерну пенсію далеко не поїдеш. А допомоги ніхто не пропонує.