Наші предки на Святвечір горілку не пили – чекали Різдва
А багато ковбаси не їли навіть сьомого січня – бо багато її не було
Увесь день 6 січня намагалися нічого не їсти, спільно молились і готували 12 пісних страв.
Про це розповіла Gazeta.ua етнолог Олена Щербань.
Кутю давали спершу дітям і немічним. Вірили, що має чудотворну силу.
«Кутю давали спершу дітям і немічним. Вірили, що має чудотворну силу. Її ставили попід образами в горщику, в якому варили. На початку вечері кожен із присутніх за столом мав скуштувати хоча б трохи куті. Цього вечора годилося вшановувати померлих родичів – для них лишали залишки страв на столі. Хрещеники обов'язково відвідували кумів зі святковими стравами, серед яких обов'язково мали бути кутя та узвар. Хрещені обдаровували похресників подарунками, переважно солодощами», – розповіла популяризатор українських народних традицій.
6 січня на столі були тільки пісні страви.
«Горілку починали пити тільки 7 січня під час святкового обіду. 6 січня були тільки пісні страви. Взагалі українські страви дуже смачні і поживні. Люди багато працювали фізично, тому потрібно було після харчування мати сили. Готували в глиняному посуді і в печі, тому навіть звичайні овочі були дуже смачними. Українці мали практично вегетаріанську кухню. Навіть на Різдво їли дуже мало м'яса. Кабанчика мали їсти аж до літа, тому ковбасу більше нюхали, ніж їли, зважаючи на велику кількість членів родини. Сало ж залишали на засмажку і тільки на свята запікали. Тому всі страви були в основному із овочів. Було багато видів пирогів – із квасолею, капустою і солодкою начинкою. Господиня випікала велику кількість хлібин, адже 7 січня ніхто хліба не пік. Рідзвяний борщ мав 12 інгредієнтів. На Полтавщині в нього часто додавали груші, які залишались після варіння узвару. Вибирали тільки найкращі продукти на Різдво».
