ВІДГОМІН ЦУНАМІ НА ВОЛИНІ

Телефонний дзвінок мого товариша, що днями повернувся з тривалого морського рейсу, нагадав мені знову трагічні події 27 грудня 2004 року, коли землетрус та цунамі викликали багатотисячні людські жертви і руйнування на азіатсько- індонезійському архіпелазі. Як розповів мій колега, судновий механік ліберійського тридцятитисячного балкера «Сансін», того дня вони були на переході від острова Суматра до столиці Шрі-Ланки порту Коломбо, що розташовані в Індійському океані. Вантаж цементу брали на індонезійському острові Калімантан, де в невеликому містечку Котабару він виробляється на великому сучасному, повністю автоматизованому цементному заводі з місцевої сировини.
Набравши повні трюми цементу насипом, команда добре ущільнила трюмні кришки та вентиляційні люки, щоб уникнути попадання вологи до примхливого вантажу. Можливо, якраз це і врятувало судно, коли перша, а потім друга десятиметрові хвилі прокотилися по судну. Вахтовий помічник встиг зорієнтувати судно носом проти хвиль, проте втрати були значні. Зникли за кормою два рятувальні боти, зірвані разом з шлюп-балками, пошкоджена антена супутникового навігаційного керування судном, а через відкриті світлові люки до машинного відділення потрапило кілька сотень тонн морської води. Нижня платформа машинного відділення з баластно-осушувальними насосами опинилася під водою. Довелося зупинити головний двигун судна, дизель потужністю 15 тисяч кінських сил, і за допомогою аварійної системи осушування відкачувати воду за борт. Сигналу «SOS» не подавали, інтернаціональна команда виявила витримку та високі професійні знання і, перейшовши на ручне орієнтування та керування судном, продовжила рейс. Новий 2005 рік екіпаж зустрічав у Коломбо, де вивантажили цемент, а ще через два тижні новий екіпаж повів судно до Сінгапуру для ремонту пошкодженого обладнання.
Що ж трапилося в земних товщах на дні Індійського океану, і чи не можуть такі грандіозні катаклізми позначитися якимсь чином на Волині? З такими питаннями я звернувся до завідувача геологічного музею Волинського державного університету імені Лесі Українки Герта Володимировича Бєльського.
Як гостинний господар, Герт Володи­мирович спочатку люб’язно запропонував мені невеликий екскурс в геологію на матеріалах музею, заснованого в 1998 році. Наша Волинь також широко представлена на стендах музею корисними копалинами та будівельними природними матеріалами. Ми маємо поклади граніту та мармуру, сірки та крейди, бурштину і золота. В останні роки в районі Рафалівського кар’єру проведені обширні геологічні дослідження, результатом яких стало відкриття багатого родовища самородної міді, з глибиною залягання до 10 метрів. Відкриття покладів первинних та вторинних фосфатів дає нам надію на те, що цінна для сільського господарства сировина буде і своя, а не тільки з Африки.
А що ж таки трапилося в Індійському океані? Згідно з останніми науковими дослідженнями 27 грудня 2004 року в результаті потужного землетрусу на дні океану стався тектонічний розлом земної кори, з підйомом однієї частини злому на висоту близько тридцяти метрів, що в свою чергу викликало колосальний підйом водяної маси і виникнення цунамі. В перекладі з японської мови цунамі — «велика хвиля». Одночасно зафіксовано зміщення земної осі та прискорення обертання Землі відносно своєї осі.
Звичайно ж, як запевнив Герт Володимирович Бєльський, чекати якогось серйозного впливу цунамі на Волині не варто. Наші землі розташовані від океану таки далеченько, на висоті 150—170 метрів над рівнем океану, а тектонічні породи під нашими ногами не належать до сейсмологічно активних зон.
Євген ТАНДУРА.