Колядницько-волонтерська мандрівка на схід України: Рівне – Авдіївка-Бахмут-Сєвєродонецьк
Організувала поїздку рівнянка Тетяна Мельничук, а допомогли музиканти і просто небайдужі
Пані Тетяна вже не вперше буває у прифронтовій зоні – волонтерить від початку війни. І цей запал не ослаб, адже знає, як там чекають підтримки і доброго слова. А від чого вже точно не можуть відмовитися вояки, то від домашнього печива баби Мані з Рівного і її теплих шкарпеток, сплетених з любові. Розповідає пані Тетяна і про багатьох небайдужих людей, які постійно щось приносять для солдат, приходять плести маскувальні сітки та пакувати передачі.
«Туди всіх треба по черзі возити на екскурсію, щоб не сприймали війну, як прогноз погоди. Тоді у нас не буде байдужих.»
Найважче – то знайти гроші на дорогу, каже пані Тетяна, але знаходяться благодійники. У 2014-му кожних два тижні їздили під Іловайськ, Дебальцеве, знаходилися хлопці, які давали свої машини. А возили вони не лише речі, а й загиблих... «У нас неймовірні люди! – враз обриває сумні думки волонтерка і наголошує: «Туди всіх треба по черзі возити на екскурсію, щоб не сприймали війну, як прогноз погоди. Тоді у нас не буде байдужих.»
- Ми здолали чимало перешкод, - розповідає про поїдку пані Тетяна, – але мотивація і молитва перемогли і ми прибули зі святковою колядою на фронт. У Києві до нас долучились ще двоє волонтерів. Цілу дорогу співали і жартували, а віз їх справжній профі – водій Валентин Семенчук.
На якусь мить воїни стали простими хлопчиками, до яких приїхали мами. І веселилися під жарти Андрія Ляшука, витівок вертепної Кози Оксани Прокопчук.
- Вперше наші колядки зазвучали в місті Авдіївка. На жаль, проїхати на позиції до хлопців не вдалось через багнюку і ми колядували на блокпосту. Там зустріли друзів Олену Єрохіну та капелана Валентина, які відвезли нас до бійців на шахту Бутівка. На якусь мить воїни стали простими хлопчиками, до яких приїхали мами. І веселилися під жарти Андрія Ляшука, витівок вертепної Кози Оксани Прокопчук. Трішки лірики і патріотизму додали ми з Танею Леус, а наостанок разом заспівали «Добрий вечір тобі, пане господарю...» Наобнімались, націлувались, передали смаколики, ліки, теплі шкарпетки і розпрощались! По дорозі на Бахмут на піднесенних емоціях заколядували на блокпосту хлопцям, а ті обдарували цукерками, що зворушило до сліз. Дорогі наші хлопчики, це ми вас повинні обдаровувати! Бережи вас Бог!
У підрозділі танкістів волонтери знайшли аж двох професорів, інженерів, технологів, учителів, підприємців. Склалось враження, що зібралась купа інтелігенції на семінар, каже Тетяна, одна біда - тема семінару: «Війна».
«130-та зустріла нас обіймами. І тут ми також виклались на всі 100%. Андрій Ляшук грав на всіх інструментах, які привіз із собою: трембіта, ліра, сопілки, кобза, дримба, жартував та співав. З кожним виступом наша Коза перевершувала сама себе новими вибриками і віншуваннями. Наталка Ляшук годувала домашніми котлетами всіх безпритульних собак.
Це була кінцева точка нашої подорожі. Спасибі всім, хто був задіяний, хто співав, знімав, віз і приймав! Наш народе, ти прекрасний, ти непереможний!»
У підрозділі танкістів волонтери знайшли аж двох професорів, інженерів, технологів, учителів, підприємців. Склалось враження, що зібралась купа інтелігенції на семінар, каже Тетяна, одна біда - тема семінару: «Війна».
Враженнями від подорожі поділився рівненський лірник Андрій Ляшук.
- Приїжджаючи у відпустку додому, ці мужні хлопці відчувають байдуже ставлення до себе. Тому ми хотіли донести, що їх люблять та цінують на мирній території. Привезли їм трохи домашнього тепла, Різдва та любові. В результаті – обійми, сльози радості, спільне колядування, побажання перемоги та миру, який обов'язково настане, - резюмує музикант.
