Волинські португальці дякували біличівському священику за молитву

Зателефонувала до нього, аби дізнатися, які враження привіз священик з далекої Португалії, куди закинула заробітчанська доля багатьох наших співвітчизників.

Отець Павло з притаманною йому емоційністю (натура творча – автор текстів і музики духовних пісень, художник, чудовий виконавець церковних псалмів) розповів, що мав щастя побувати в Португалії на запрошення нашої землячки пані Ірини, яка сім років тому подалася в мандри у країну на берегах океану. Там вийшла заміж за португальця Жеатина, народила сина. Та ностальгія за рідними краями спонукала до підтримання тісного зв’язку з рідними, знайомими, які залишилися на Волині. Дружні контакти підтримувала й з біличівським пастором. Напередодні великого посту, маючи квитки на літак, які замовили тамтешні земляки, отець Павло вирушив в дорогу.

Отець Павло каже, що навіть не сподівався, що його виступ так глибоко зворушить португальських українців, і не лише їх. Вони були схвильовані до сліз, хотіли чим довше порозмовляти, почути побільше інформації про наше життя.

Тепла зустріч в аеропорту, спілкування з представницями так званої іваничівської діаспори принесли багато хвилюючих, незабутніх моментів обом сторонам. На прохання пані Ірини наш священик виконав обряд освячення їхнього будинку, відвідав португальські святині та історичні місця. Сам виявив бажання побувати в лісабонському православному храмі, долучитися до служби. Оскільки тамтешній священик якраз захворів того дня, то отцю Павлу довелося разом з дияконом відправляти цілу службу та утреню. Того дня була так звана неділя блудного сина, отож наш парох (так його називали) повідав парафіянам цю історію. А на закінчення гарно поставленим, з проникливим тембром, голосом виконав «Ой зійшла зоря вечоровая» Миколи Лисенка у власній обробці та свою пісню про ікону Божої матері.

Отець Павло каже, що навіть не сподівався, що його виступ так глибоко зворушить португальських українців, і не лише їх. Вони були схвильовані до сліз, хотіли чим довше порозмовляти, почути побільше інформації про наше життя.

- Щонайперше я їм казав, що в Україні ми молимося за усіх, хто виїхав за кордон, просимо Божої милості для них, а також щасливого повернення додому. Дуже втішився, що там зустрів чистих помислами людей, які щиро прагнули вилити душу та молитися Богу. І це додало натхнення і радості, - поділився сокровенним святий отець. І додав, що отримав велике задоволення не стільки від побаченого, як від спілкування від земляками, котрі, сам пересвідчився, серцем з Україною.