Тіло старіє, але материнське серце ніколи не втрачає тепла.
Материнська доля – це вічне чекання. Історія на вечір
Чекаєш, коли носиш під серцем. Чекаєш після школи – хвилина затягується у вічність. Чекаєш, поки повернеться з вечірки чи побачення. Чекаєш, коли вирушає у своє доросле життя. Чекаєш, коли дитина вже працює, але має зайти на вечерю
Чекаєш із тривогою, з ніжністю, з любов’ю, а іноді й зі злістю, яка розчиняється, щойно бачиш його обличчя й обіймаєш.
Не змушуй маму чекати.
Приїдь. Обійми. Розкажи, як минув твій день. Посиди мовчки, просто поруч. Бо для неї ти – цілий світ. Їй не треба багато, їй треба – ти.
Тіло старіє, але материнське серце ніколи не втрачає тепла. Воно б’ється у тому ж ритмі, як тоді, коли вперше почуло твій плач.
Цінуй. Обіймай. Дзвони. Любов матері – це та, яку не переплутаєш ні з чим. І ніщо не зможе її замінити.
zyttia.org.
