Фазаняче королівство

Незвичайних пернатих рожищанець Василь Войтюк завів близько року тому. Хоча мати вдома таких екзотів мріяв давно. А тоді взяв і купив фазанів. Були на його обійсті ще й павичі, але тих збув. А от у фазанах чоловік просто кохається.

…У невеликому пташнику туди–сюди походжають різнокольорові красені.

 

— Маю кілька мисливських, — ​каже Василь. — ​А отой чорно–зелений — ​це румунський фазан. То мій улюбленець. На сонці його пір’я аж виблискує смарагдовою барвою. Щоправда, на спині воно вже не таке. Маю ще молодого «румуна», то той ще зеленіший. Саме за той колір цінують румунських фазанів.

Господар виносить молодого птаха з іншого приміщення. На моє зауваження, що той спокійно сидить, Василь каже, що його живність призвичаєна до рук. Проте кожна порода відрізняється одна від одної. Румунські фазани найспокійніші. А от королівські та золотисті  ​навпаки — агресивні.

У годівлі фазани невибагливі. У раціоні — ​здебільшого зерно, влітку — ​вдосталь зелені. 

Аби птахи не билися, особливо у період парування, кожному на дзьоб начеплено пластикові «окуляри». Таким чином він нічого не бачить попереду себе — ​і бійки неможливі. Такий застосунок не зайвий, адже самці фазанів мають агресивний характер і гострі шпори на ногах. Господар зізнається, що в період відкладання яєць доводиться самця накривати сачком і лише після того заходити у пташник, інакше півень всядеться на голову. Та й по ногах може добряче дзьобнути.

У годівлі фазани невибагливі. Василь Войтюк розповідає, що кормить їх, як і курей. У раціоні — ​здебільшого зерно, влітку — ​вдосталь зелені. Після зими підгодовує вітамінними добавками і дає ліки від глистів. Треба сказати, що птахи у Василя доглянуті. Найкраще це видно по довжелезних хвостах: вони ціленькі і акуратні.

Хлопець показав ще й золотистого та королівського фазанів. Останнього купив у день нашого приїзду. Хвіст у птаха був зовсім обрізаний, бо попередній господар не давав належного догляду.

— У королівського хвіст мав би бути ще довший, аніж у румунського, — ​Василь показує невеликого півника з пістрявим пір’ям, у якому переважають чорні, білі та світло–кавові тони. — ​Нічого, хвіст відросте.

Видно, що хлопець справді захоплений цими красивими птахами. Про них може довго розповідати, хоча великим фахівцем себе не вважає. Щоправда, чимало інформації вже перевірив на практиці і має свій власний досвід.

Насамкінець Василь обмовився, що має парочку азіатських кекликів. Це вид куріпок, поширений у Південній Європі, Північній Африці та Азії. Вони у Войтюка зовсім недавно. Їхній голос подібний чимось на гарчання собак.

Молодий господар хоче спорудити більший пташник. Віримо, що це йому вдасться.