Близько 20 бузьків шукають порятунок тут.
У Горохові лелеки зупинилися на… сміттєзвалищі (Фоторепортаж)
Одними з перших їх годувала наша кореспондентка
Білокрилі провісники весни так сильно захотіли додому, що вирішили випередити її на втомлених крилах. Чимала зграя тимчасово оселилася на найнепривабливішій окраїні Горохова – міському сміттєзвалищі. Однак, вибираючи місце, напевно керувалася своєю природною логікою, бо від випарів, що концентруються в полігоні нечистот, тепліше в лапи, а від голодної смерті рятують вивезені об’їдки з людських столів і підвалів…
Від випарів, що концентруються в полігоні нечистот, тепліше в лапи…
Лелече товариство не залишилося ні непоміченим, ні залишеним напризволяще. Щоб відрекомендувати його, карабкаємося на стіну гидкого непотребу. Були не першими, хто дістався сюди з харчами для птахів. На час нашого приїзду вони вже смакували рибою, доставленою котримись добросердечними горохівчанами. Таки світ не без хороших людей і рятує його милосердя!
Бачиться, що попри яскраве сонечко, на сніговому покрові чи не 20 лелекам дуже некомфортно. Насторожені, «наїжачені» від холоду птиці розлітаються поміж крикливого вороння. Вдається фотографувати їх поодинці і невеликими табунцями. До слова, пернаті мають постійне людське товариство, бо неподалік них у смітті грабаються, щось шукають, а потому виносять у мішках трійко чоловіків. Мабуть, горохівське сміттєзвалище, як і у великих містах, слугує комусь джерелом доходів. Але це вже тема для іншого репортажу.
…Доки знайомилися і віталися з крилатими земляками, дорога розмерзлася. Буксуємо неабияк. Допомагають колишній однокласник Ігор Веремчук, який надіслав у поміч міні-всюдихід, і друзі. Тож із вдячністю вже вкотре пересвідчуюся, що мати їх набагато приємніше, як почуватися наодинці з грошима.
