Завжди приємно усвідомлювати, що про нас дбають. Тепло опіки мерією гріє ще й усвідомленням правильності нашого вибору людей, яким ми довірили бюджетні кошти.
Та це майже родинне тепло руйнують протяги підвищення цін на те ж тепло, електроенергію, і зокрема на проїзд в маршрутних таксі, про які останнім часом говорить міський голова...
Завжди приємно усвідомлювати, що про нас дбають. Тепло опіки мерією гріє ще й усвідомленням правильності нашого вибору людей, яким ми довірили бюджетні кошти. Та це майже родинне тепло руйнують протяги підвищення цін на те ж тепло, електроенергію, і зокрема на проїзд в маршрутних таксі, про які останнім часом говорить міський голова. А те, що ціна зросте не в два рази, а лиш завдяки неймовірним зусиллям мерії на 20 копійок, мало тішить лучан, які скніють на середньостатистичну зарплатню та ще бідніших. Коли настає час платити, то постає питання — за що? Отже, перше. Чи має економічне обгрунтування ціна за проїзд в півтори гривні, якщо ціни на пальне зросли на 20 відсотків? Наступне. Як вдається рівненчанам утримувати ціну на рівні 60 копійок? Тендер покликаний полегшити нам пересування містом чи полегшити наші гаманці через обдирання мерією перевізників? Невже «Еталон» і «Богдан» — це ідеальне співвідношення ціни і якості послуги? Який автобус швидше пересуватиметься вулицями міста: той, що підбирає 30 пасажирів, чи той, що 10? А ціна ж однакова. Якщо не обмежувати кількість машин на маршруті, чи не з’явиться їх 200 замість 100? А, може, той десяток, що ймовірно з’явиться, варто сприйняти як необхідне зло і тішити себе появою нових робочих місць? І останнє. Чи не криється за цим впорядкуванням транспортного руху якась користь, а не баланс попиту і пропозицій? Ярослав МАМЧУР. м. Луцьк.
