Глядачі поринули в ріку ніжної музика та філософських текстів.
Все почалося у темряві. А потім були промені світла та чудова музика (Фото)
Вчора у Луцьку, в розважальному центрі «Промінь» гурт «Один в каное» презентував нові пісні
Один із найбільших кіноконцертних залів комплексу заповнений майже повністю. Дуже багато молоді, але є люди й старшого віку. Розсідаються по місцях, розглядають сцену. На ній мінімум апаратури: мікрофон, гітара та ударна установка. Ось до стелі починає підніматися легкий дим і вимикається світло. Через декілька хвилин у темряві глядачі починають оплесками викликати артистів. На сцену в колі світла виходить тендітна дівчина в простому чорному платті та двоє музикантів. Вони мовчки сідають за інструменти і лине музика. Тужлива й сумна, з ритмічними «переливами». Справді – наче жива, вона нагадує річку. І тоді образ самотнього човна-каное, який пробирається поміж водами набуває сенсу та повністю розкриває символізм назви гурту.
Атмосферності виступу додавало чудове освітлення.
Так незвично розпочався концерт львівського колективу «Один в каное», який виник у 2010 році і з того часу залишається символом молодої української музики. Недарма вокалістка Ірина Швайдак, гітарист Устим Похмурський та перкусіоніст Ігор Дзіковський грають музику, яку називають інді-роком. На Заході такі гурти є символами незалежності та протесту проти засилля масової культури. «Один в каное» зі складними текстами, живою музикою із мінімумом інструментів цілком відповідає цьому стилю.
І тоді образ самотнього човна-каное, який пробирається поміж водами набуває сенсу та повністю розкриває символізм назви гурту
Пісні, які звучать зі сцени — майже незнайомі слухачам, адже як говорила, вітаючись із публікою Ірина, — виступ це презентація нового альбому, якого ще нема. У притаманному гурту стилі, музичні твори сповненні глибоким символізмом. В них ставляться запитання, які турбують кожного з нас: якими є справжні почуття, що таке забуття і пам'ять, як знайти гармонію у жорстокому світі. Кожна пісня – окрема історія, але одна за одною вони – переплітаючись, творять єдиний музичний твір, що лине наче річка.
Кожна пісня наче лине з серця Ірини Швайдак.
Після майже годинного виступу музиканти виконують пісню «Ікони», присвячену героям-шестидесятникам, а після цього в темряві йдуть зі сцени. Здається фінал концерту, але глядачі оплесками викликають музикантів на сцену і от тепер виконуються добре знайомі глядачам пісні - «Демони», «Небо», «Пообіцяй мені» та, без сумніву, візитівка гурту — «Човен». До речі, вона є свідченням того, що класична поезія може бути чудовою основою для сучасного музичного твору. Адже словами пісні є вірш Івана Франка. Потім ще один вдячний уклін глядачам і знову виклик – на біс. Ще раз слова подяки і тепер вже дійсно фінал виступу...
Подяка глядачам.
Що ж, човен приплив до ще однієї заплави. Хочеться побажати, щоб він, як мінімум, не обминав наше місто. А ще – тихої йому погоди та попутної течії.
