За останніми даними ділового американського журналу „Forbes” донецький бізнесмен Ринат Ахметов є найбагатшою людиною України і зі своїм багатством у 2,4 мільярда доларів займає 258-е місце у списку найбагатших людей світу...
За останніми даними ділового американського журналу „Forbes” донецький бізнесмен Ринат Ахметов є найбагатшою людиною України і зі своїм багатством у 2,4 мільярда доларів займає 258-е місце у списку найбагатших людей світу.
ВІД КОМАНДИРА КРИМІНАЛЬНОЇ АРМІЇ —ДО ОЛІГАРХА „Хазяїн Донбасу, людина правил, амбіційний, але вміє співіснувати, колишній кримінальний авторитет, фанатик футболу, прихильник здорової конкуренції...” – писав про Рината Ахметова журнал „Кореспондент”. А один з авторів цього видання так характеризував Ахметова: „Він, на щастя, не хворий політикою. Швидше, він схожий на пушкінського Скупого лицаря, який вважав, що може керувати світом зі своєї скарбниці, і йому було достатньо усвідомлення цього факту”. Ахметов, ніби Луцій Ліциній Лукулл, намагається бути поза політикою, при цьому впливаючи на політику і насолоджуючись своїм багатством.
Довідка: Ринат Ахметов народився 21 вересня 1966 року в Донецьку у родині шахтаря. Татарин за національністю. На початку 1990-х років Ринат закінчив економічний факультет Донецького державного університету. У 1995-ому заснував Донецький міський банк, ставши у 29 років одним з наймолодших українських банкірів. До кінця 1990-их став найвпливовішою людиною в Донбасі, неформальним лідером так званого «донецького клану». Вважається, що завдяки впливу Ахметова Віктор Янукович спочатку став головою Донецької облдержадміністрації, а потім і прем`єр-міністром України. Одним з найвагоміших бізнес-надбань Ахметова є корпорація “Сістем Кепітал Менеджмент”, заснована 2000-ого року. Вона тримає контрольні пакети акцій Краматорського машинобудівного заводу, Керченського металургійного комбінату, 52 відсотки Торгового дому “Азовсталь”, понад 50 відсотків страхової компанії “АСКО”, ФК “Шахтар”, готелю “Донбас-Палас”, пивзаводу “Сармат”. У медіа-просторі Ахметов володіє телекомпанією “Тоніс”, ТРК “Україна”, радіо “Люкс”, видавничою групою “Сьогодні”, газетами “Вечірній Донецьк”, “Салон Дона і Баса”. Хоча Ахметов завжди офіційно заперечує своє відношення до політики, він, безумовно, лобіює партію “Регіони України”. Поразку Віктора Януковича у президентських перегонах, без сумніву, можна вважати великою бізнесовою втратою Ахметова.
А про початок свого бізнесу Ахметов розповів: „Це було на початку 1990-их років. Зовсім не плануючи отримати надприбуток, ми купили підприємство, але не знали, що з ним робити. Продати його ми не змогли, але в країні настала інфляція, і в результаті ми продали це підприємство за зовсім інші гроші”. Але потім бізнес налагодився. Спочатку у 1992 році було утворено Донецький акціонерний банк „Акцептбанк”, який у 1995 році перереєструвався на Донецький міський банк („Донгорбанк”). Основні напрямки роботи цього банку - обслуговування фінансових потоків підприємств регіону. У цей час в країні тривав перерозподіл ринку. Ці процеси завжди супроводжувались жертвами і кров`ю. На початку 1995 року в Донецьку від автоматних черг гинуть газовики Швидченко і Момот. Восени прямо під час футбольного матчу підірвують президента футбольного клубу „Шахтар” і засновника фірми „Люкс” Ахатя Брагіна („Аліка Грека”). У 1996 році гине від куль народний депутат Євген Щербань. Загиблий Брагін був близьким родичем Рината Ахметова. Після його смерті Ахметов зрозумів, що бізнес і вплив нерозривно пов`язані з питаннями особистої безпеки. Тому він так багато уваги приділяє саме своїй безпеці: кажуть, такої охорони, як у Ахметова, нема навіть у Президента. Один з біографів Ахметова писав: „Він не намагається перестрибнути прірву, як це пробував зробити Ахать Брагін. Він не надіється з розбігу взяти стіну, як намагався вчинити народний депутат і голова суперконцерну „Атон” Євген Щербань. Безумовно, досвід кривавих розборок середини 90-их надав Ахметову безцінну послугу - він навчився межам можливого”. Тодішній прем`єр-міністр України Павло Лазаренко, який водночас активно претендував на роль головного олігарха країни, про нього сказав: „Існує лише одна людина, з якою я можу сісти за стіл на рівних - Ринат Ахметов”. Журнал „Кореспондент” у грудні 2002 року писав про Ахметова: „В Донецьку ще пам`ятають, що 7–8 років тому він командував кримінальною армією Аліка Грека і, бувало, особисто виїжджав на розборки”. Після загибелі Аліка Грека довелося подумати про нове реноме і про новий імідж. Ера „бригад” закінчувалася. Ахметов вирішив зайнятись чесним бізнесом. „Розум – найголовніша якість Рината Леонідовича. Всі решта - похідні, - так нещодавно написав про Ахметова російський журнал „Хто є хто”. – На шляху до мети він не знає перепон. Однак, коли бачить перед собою стіну або яму, обов`язково зупиняється і шукає обхідний шлях.” АХМЕТОВ НЕ ЗНАЄ СМАКУ АЛКОГОЛЮ Щороку Ринат Ахметов вкладає у футбольний клуб „Шахтар” не менше 10 мільйонів доларів. Поразки і перемоги своєї команди він сприймає, не соромлячись сліз. Ахметову щодня доповідають про стан здоров`я і самопочуття кожного футболіста „Шахтаря”, щоб він, при зустрічі, міг запитати будь-кого з них: „Ну, як там твої зайві два кілограми ваги?” Його найближчим соратником і представником у політичних колах є президент футбольної ліги Ринат Сафіулін. А найближчим другом Ахметова вважають композитора Ігоря Крутого, який, до речі, написав гімн футбольного клубу „Шахтар”. Разом з Крутим Ахметов провів ряд благодійних акцій в регіоні. Одна з них закінчилася скандалом. 27 грудня 2002 року меценати вирішили відвідати школу-інтернат № 1 для розумово відсталих дітей. Керівництво школи, дізнавшись про приїзд таких відомих людей, вирішило розумово відсталих дітей закрити у підвалах, а замість них зустрічати Ахметова і Крутого, які нічого не підозрювали про фальш, привезли дітей із найближчих шкіл і Будинку піонерів. Після від`їзду гостей в інтернаті розпочався справжній бунт: ображені діти побили заступника директора школи-інтернату... Разом з дружиною Лілією виховують двох синів - 17-річного Даміра і 8 –річного Алміра. Ахметов не вживає алкоголю – запевняє, що взагалі не знає його смаку і ніколи в житті не пив. Не курить. Вечорами займається на спортивних тренажерах. В юності займався боксом, тому жартує, що готовий до парламентських дебатів. Проте при цьому категорично заявляє журналістам, що якщо хтось знайде його прізвище у списку претендентів до Верховної Ради, „нехай першим кине в мене камінь”. Полюбляє східну кухню – особливо японську. Журнал „Кореспондент” писав, виділяючи найяскравіші риси найбагатшої людини України: „Ахметов любить: футбол, Донецьк, рідне селище Октябрьскоє, друзів дитинства; Новий рік, чорний колір, гарбузову кашу, чай, грати в „дурня”; тверезий погляд на речі, аналіз, стратегічний підхід, атаку; щирість, прозорість, конкуренцію, креативність, мудрість, бачити плоди своєї діяльності. Ахметов не любить: говорити про політику, давати оцінку діям інших; фільми-бойовики, руйнування; прямі запитання, обман, хитрість; саморекламу, коли беруть „по блату”, коли діють „напоказ”. Люди з оточення Ахметова стверджують, що найбільше він не любить вбивати час і байдикувати. Можливо, у цьому і криється феномен Ахметова? Юрій ЖУК.
