Володар ордена Усмішки побував у Луцьку
У Палаці культури міста Луцька відбулася творча зустріч із письменником, лауреатом Шевченківської премії, директором видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» Іваном Малковичем, котрий вважається одним із найкращих сучасних поетів, а його видавництво – найуспішнішим в Україні
Іван Малкович редактор семи поетичних збірок, в жодному слові не покривив почуттям, сказав про нього Дмитро Павличко, а Ліна Костенко називала його найніжнішою скрипкою України.
Модератор зустрічі, зініційованої бібліотекою СНУ ім. Лесі Українки, Світлана Кресак нагадала присутнім кілька цікавих фактів.
Права на видання книг «А-ба-ба-га-ла-ма-ги» закупило багато видавництв світу, а «Снігова королева» стала бестселером в Лондоні та Америці, прикрашена коштовним камінням визнана найкращим подарунком до Різдва у Велибританії. Сам Іван Малкович у 2004 році удостоєний міжнародного ордену Усмішки, який присуджують винятково діти.
І у залі дітей було дуже багато, а ще студенти та доросла аудиторія, та різновікова публіка ще більше зацікавила письменника-видавця. Дітям Іван Антонович продемонстрував чудо сучасної техніки — інтерактивну книгу «Снігова королева», котра і говорить, і рухається, і навіть дозволив протерти замерзле вікно та посипати сніг у цій казці, розтопити своїм теплом серце Кая. Школярів це дуже захопило, і вони запитували, чи будуть ще такі книжки. Він пообіцяв, хоч це дуже затратно, зізнався видавець, маємо звикнути, що книжки в інтернеті теж потрібно купувати, щоб оплатити чиюсь працю.
«Бог нас готує до великих мандрівок, у які ви можете взяти свою цілу бібліотеку в гаджеті», - натхненно говорив сучасний видавець.
Видатного гостя привітав Григорій Пустовіт, в.о. міського голови та проректор з науково-педагогічної роботи, євроінтеграції та роботи зі студентами СНУ імені Лесі Українки Анна Данильчук.
«Бог нас готує до великих мандрівок, у які ви можете взяти свою цілу бібліотеку в гаджеті», - натхненно говорив сучасний видавець.
Письменник розповів, що вже бував на творчій зустрічі в Луцькому виші, і навіть згадував наше місто на подібному заході в Луганську. Це навіть не порівняти, хоча, зазначив, на вулицях нашого міста вже частенько чувати російську мову, що сприкрює враження про західне місто.
...Говорив про історичні шанси, заглиблювався в минуле нашої держави, яку інтелігентно формували восокоосвічені князі, гетьмани, на яку мали вплив генії літератури влучним словом. Говорив про вікно можливостей, адже всі маємо удосконалюватися і ставати сучасними.
«Світ дуже технологічний, електрички мають швидкість 450 км/год, це і нам дає шанс зробити життя якіснішим, - зазначив пан Іван, - А от як зробити з однодумців колектив, який становитиме велику вартість? Потрібно створити любов, через яку людина працюватиме навіть понад час...»
Твоє тепло поверне Кая - ви доторкаєтеся і з'являється Кай.
...Читав чудову поезію свою і укладацьку. Власну, зізнався, пише тепер рідше, надаючи перевагу цікавинкам колег, як укладач.
Не видає книжок в Росії з 2012 року, щасливий, що почав нарешті робити дорослі книжки, здіснивши спершу обов'язок перед дітьми. Малкович надзвичайно пишається виданою на біблійному папері на 2016-ти сторінках «Антологією поезії від Тичини до Жадана», яку називає місійною, бо продає собі у збиток, коштує-бо та книжка значно дорочче запропонованої ціни. Просто хочу, каже, аби молодь знала всю чудову українську поезію.
Є у збірці декілька віршів російською, це поезія російськомовного, але україноцентричного Леоніда Кисельова. Але як таке можна не дати — читайте самі:
Я постою у края бездны
И вдруг пойму, сломясь в тоске,
Что все на свете – только песня
На украинском языке.
А в холі Палацу культури розкупили усі привезені книги за ціною видавництва. До прикладу, товстелезну на 2016 сторінок «Антологію» можна було придбати всього за 225 гривень, а збірочку поезій Малковича – за 50, «Улюблені вірші-3» - за 180.
Улюбленому усміхненому автору ставили багато запитань вчителі, діти, студенти, і навіть депутати, а черга за автографами розтяглася на кільканадцять хвилин і метрів.
Вийшла надзвичайно позитивна зустріч, мабуть, Івану Антоновичу теж у нас сподобалося і він матиме бажання повернутися!
