Порівняно недавно хліборобські лани Полісся і серця хліборобів почала завойовувати нова культура — тритикале. Це унікальний гібрид, у якому вдалося поєднати кращі спадкові якості пшениці і жита...
Порівняно недавно хліборобські лани Полісся і серця хліборобів почала завойовувати нова культура — тритикале. Це унікальний гібрид, у якому вдалося поєднати кращі спадкові якості пшениці і жита. На базі Волинського інституту агропромислового виробництва діє опорний пункт Миронівського інституту пшениці імені Василя Ремесла, який очолює кандидат сільськогосподарських наук Анатолій Петрович Білітюк. Протягом 25 років Анатолій Петрович веде наукові дослідження. Він є радником Президента Академії Наук вищої школи з питань сільського господарства, автор трьох сортів тритикале, автор першої в нашій країні монографії «Тритикале в Україні». Із ним розмова нашого кореспондента про цю унікальну культуру..
— Анатолію Петровичу, відомо, що ви займаєтесь озимими сортами тритикале. Їх на Волині оцінюють як врожайні. Із зерна тритикале виходить добрий хліб, воно широко використовується для виготовлення спирту, пива та комбікормів. Саме цю культуру називають «другою поліською пшеницею». Її посівні площі в області займають 25 тисяч гектарів. Скажіть, а чи є ярі форми цієї культури? — Звичайно, пшениця у нас — зернова культура номер один. Їй — кращі поля, кращі попередники. А там, де для неї умови не зовсім придатні, ліпше висівати тритикале. Сьогодні селекціонерами України виведено до десятка сортів ярого тритикале, зокрема, Аїст харківський, Жайворонок харківський, Хлібодар харківський, Арсенал. При застосуванні зональних ресурсозберігаючих технологій, розроблених спеціально для них, ці сорти забезпечують в умовах нашої області урожайність зерна 60—70 центнерів з гектара. Зерно — відмінної якості, за деякими основними параметрами переважає навіть пшеничне. — А які переваги ярого тритикале над ярою пшеницею? — По-перше, ця культура стійка до хвороб, шкідників та інших несприятливих факторів зовнішнього середовища. По-друге, зерно тритикале є цінним кормом для тварин і птиці у сільському господарстві, бо має підвищений вміст білка, незамінні амінокислоти та каротиноїди, істотно поліпшує хлібопекарські властивості м’якої пшениці. По-третє, кращі і якісні показники. До прикладу, маса 1000 зерен становить 40—42 грами, натура зерна — 700—720 грамів на літр, вміст білка — 13—15 відсотків, клейковина першої групи — 23—26 відсотків, об’єм хліба — 450—480 міліметрів. Все це свідчить про те, що яре тритикале не лише не поступається ярій пшениці, а й переважає її. — Тож господині можуть сміливо пекти хліб з тритикале? — Хлібопекарські властивості зерна ярого тритикале перебувають на рівні ярої пшениці третього класу. Борошно з тритикале, завдяки міцній клейковині, здатне поліпшувати хлібопекарські властивості борошна пшениці ІV—VІ класів. З цією метою рекомендується додавати в борошно пшениці до 30 відсотків борошна тритикале, або пекти хліб у чистому вигляді. Хліб із зерна цієї культури білий, майже такий, як і пшеничний, дещо поступається йому за об’ємом, солодкуватий на смак, не так швидко черствіє, корисний для людей, які хворіють на цукровий діабет або мають схильність до ожиріння. Чотири сорти такого хліба — «Волинський», «Простий заварний», «Полтавський», «Харківський» — вже запущені у виробництво. — Статистика свідчить, що 50 відсотків посівів тритикале вирощується у фермерських господарствах та на присадибних ділянках населення. Які біологічні особливості має ця культура при її вирощуванні? — Звичайно, кожен, хто вирощує цей злак, повинен знати, що кращими попередниками для нього у лісостеповій зоні області є кукурудза, картопля, буряки, зернобобові, гречка, овочеві культури, однорічні трави. У Перехідній і Поліській зонах, на бідних дерново-підзолистих і торфоболотних осушених грунтах тритикале слід висівати після просапних культур: картоплі, буряків, капусти, моркви, квасолі, бобових, однорічних і багаторічних трав, гречки. Склад та дози внесення мінеральних добрив під яре тритикале визначаються у залежності від забезпеченості грунту поживними елементами, що пов’язано з родючістю грунту та попередниками. Перед основним обробітком грунту слід вносити фосфорні та калійні добрива: в середньому по 50—60 кілограмів фосфору та 60—80 кілограмів калію діючої речовини на один гектар. Азотні добрива, особливо аміачну селітру, доцільно вносити локально під передпосівну культивацію (50—60 кілограмів діючої речовини на гектар). Глибина загортання насіння становить 4—5 сантиметрів, але при інтенсивному висиханні грунту глибину посіву треба збільшити до 6—7 сантиметрів. Норма висіву становить 5 мільйонів схожих насінин на гектар при кращих попередниках та 5—6 мільйонів — при гірших. — Чи має яре тритикале імунітет до різноманітних захворювань? — Сорти ярого тритикале стійкі до ураження твердою та летючою сажкою, тому насіння для товарних посівів протруювати не потрібно. Тритикале має добрий імунітет до листових хвороб. Отож, на посівах ярого тритикале потреба у застосуванні фунгіцидів відпадає. При появі личинок клопа-черепашок та хлібних жуків у фазу молочного і тістоподібного стану зерна посіви обробляються препаратами карате, децис, волатон. Варто пам’ятати, що тритикале незамінне і при застосуванні короткопільної сівозміни, яка сьогодні вкрай необхідна дрібним господарствам. Інтерв’ю вела Олена ДУДКЕВИЧ. На фото: кандидат сільськогосподарських наук Анатолій БІЛІТЮК.
