На відкритті виставки Володимира Немири у Волинському краєзнавчому музеї.
«Ці руки малювали дуже багато, ними керувала голова, а головою повертала дружина – отак я став художником»
У Волинському краєзнавчому музеї вперше в Луцьку персональна художня виставка «НЕОЛОГІЗМИ від Володимира Немири», відомого українського митця зі Львова
Модератором виставки була художниця Зоя Навроцька. Вона представила Володимира й Катерину Немир, письменницю Оксану Думанську.
Директор музею Анатолій Силюк зазначив, що завернув митців буквально з півдороги зі Львова до Києва.
Володимир Немира народився у Львові. Навчався у Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва (тепер Львівська Національна академія мистецтв) на відділі кераміки, у який, каже, вступив за другим разом. Але мав чудових учителів: Роман Сельський, Зеновій Флінта, Володимир Овсійчук, Іван Томчук. Працює в галузі малярства, графіки.
У 1993 році Немира виїхав до США. Проживав у Чікаго, Нью-Йорку, Клівленді разом з дружиною – скульптором Катериною Немирою, організував мистецький центр «Світлиця», навколо якого гуртувалася здібна молодь. Абстракція як спосіб самовираження уже тоді переважав у творчості. Його полотнами захоплювалися мистецькі критики, там відбулося вісім персональних виставок. У 2008 році Немири повернулися в Україну.
– Немира ні з чим не мириться. Він позначає слова за допомогою ліній і барв. Сонце, що йде від брилів, колесо, хоч трохи надщерблене, - символізує Україну, яку ми полагодимо.
– З чого все почалося? – чує питання від молодих людей пан Володимир. – Почалося з того, що я ходив і малював дерева. Мама казала: не зломи квіточку, слухай пташку. Я хотів бути художником. Зробив собі скриньку і носив завжди за собою фарби...
– Ви його не слухайте, – каже пані Катерина, родом з Несвіча Луцького району. От нам кажуть, що Брюллов підібрав Шевченка й навчив його малювати. Але Брюллов був і залишився великим майстром, а Шевченко вже в 16 років замальовував скульптури в Літньому саду і став великим художником, бо місія художника — значно більша, ніж просто майстра — передавати знання з минулих поколінь майбутнім. Немира теж вчився на класичному живописі, але у нього вистачило сміливості малювати так, як думає. Пабло Пікассо, ставши, великим, мріяв малювати і бачити світ як дитина.
Пан Володимир творить свій простір, вдивляючись у традиції, не спекулює калиною й вишиванкою. Речі, близькі всім, передає дуже своєрідно, наповнюючи кольором, змістом.
В чому ж неологізми Володимира Немири? Оксана Думанська, письменниця, розповіла про митця:
Письменниця Оксана Думанська
– Немира ні з чим не мириться. Він позначає слова за допомогою ліній і барв. Сонце, що йде від брилів, колесо, хоч трохи надщерблене, - символізує Україну, яку ми полагодимо. Ця подружжя проїхало 11 міст України, побувало у Маріуполі, Енергодарі, Волновасі, де раніше не було української культури. А Катерина Немира створила книжечку, і вчить дітей розуміти мистецтво не банально, малюючи сонечко в правому кутку аркуша, а щиро.
«Я передаю кольором фактурою, лінією те, що в мене накопичилось у серці. Те, що робиться у моїй державі, відгукується в мені — чиясь біда, до когось прийшов лист, що дитина загинула, чи хтось поранений - це все на мене впливає і я це передаю. А бачу онуків - тішуся, і це зовсім інакша енергія. Я малюю те, чим я живу», – розповів Володимир Немира.
«Любі друзі, ці руки малювали дуже багато, а ними керувала голова, а головою повертала дружина – отак я став художником», - жартує Володимир Немира і в цьому щось є.
