Богомольці у Вірлі.
Понад 30 волинських паломників відправилися на прощу до святинь Почаєва
Із благословення митрополита Луцького і Волинського Михаїла паломники звершили пішу ходу
Серед прочан було багато жителів Горохівщини з райцентру і містечка Берестечка, сіл Лобачівки, Скриголова, Староставу… Подякувати Богові за даровані милості прийняли благородне рішення йшли в ногу з дорослими й діточки, яким ледве сповнилося 12 років.
- Люди вірять у Божу любов до них і це дуже добре. Ті, хто роблять такі пожертви Богові, своїми очами споглядають дива Всевишнього: зцілення від хвороб, очищення від лихих помислів. Серед нашого товариства були юні, які простували у Почаївську Лавру подякувати Богові молитвами за успішно здане ЗНО, за успішне навчання, - гарно розповідав про звершене паломництво клірик Свято-Вознесенського храму міста Горохова о. Валерій Братунь, який здійснює піші прощі по 2-3 рази в рік уже 12 років поспіль.
З Божою поміччю всі почувалися зовсім не втомленими і щасливими, в головне - ще міцнішими у своїй вірі, ще одержимішими у любові до Всевишнього.
З молитвами і церковними піснеспівами найперше за мир в Україні швидко зайшли до Пляшевої, де й зупинилися на перший нічліг. Тамтешні мешканці багатьох подорожуючих уже впізнають в обличчя. Традиційно пригощають домашніми смаколиками - швидкоспілими фруктами, овочами зі своїх садів. А ще дякують за Богоугодну справу і просять помолитися за себе і свої родини.
Так само гостинно на прочан чекають мешканці хутірця Заболотного, а колишнього містечка Вірля, в якому у XVI столітті мешкала Анна Гойська - шляхтянка, меценатка, засновниця Почаївськго монастиря. З іменем цієї жінки пов’язана історія чудотворної ікони Почаївської, привезеної з Константинополя, яку їй у 1559 р. подарував грецький митрополит Неофіт під час своєї подорожі по Волині.
З того часу від Вірлі залишилося п’ять-шість хат, чоловічий монастир, збудований на окраїні села на місці колишнього замку Анни Гойської, де колись знаходилась чудотворна Почаївська ікона Божої Матері, а поблизу нього - православна церква Київського патріархату. Туди й завітали дня другого, а заночували у власному наметовому містечку в Онишковицях, що неподалік джерела святої Анни.
Святиням Почаєва, а найперше - Стопі Божої Матері - вклонилися надвечір третього дня. Хтось залишився у лаврі на ранкову молитву і Божественну Літургію, а хтось повернувся додому цього ж дня, та всі, зі слів о. Валерія Братуня, з Божою поміччю почувалися зовсім не втомленими і щасливими, в головне - ще міцнішими у своїй вірі, ще одержимішими у любові до Всевишнього.
