ДИПЛОМАТИЧНА ВІДВЕРТІСТЬ БОРИСА КЛИМЧУКА

Володимир ЛИС

Надзвичайний і Повноважний Посол України в Литовській Республіці про Європу, Литву і Волинь

Бориса Климчука, звісно, представляти нашим читачам не треба. Час висвітлює позитив і негатив його майже десятирічного волинського правління. А він з свого дипломатичного поста — Надзвичайного і Повноважного Посла України в Литовській Республіці — пильно спостерігає, як виявилося, за рідним краєм. Може, тому активно з’являються чутки про його ось-ось повернення. Про реальності, чутки, їх трактування з точки зору, як завжди, дипломата навіть не за посадою Бориса Климчука, і плани — в інтерв’ю нашій газеті під час чергового приїзду «чартерним маршрутом» Вільнюс—Київ— Луцьк—Вільнюс.
— Як все-таки розвиваються двосторонні контакти України і Литви?
— Тут все нормально. Нарощуємо те, що було доброго між Україною і Литвою від часів Руху і «Саюдісу». Є англійське прислів’я: «Чим вищий паркан, тим ліпші сусіди». Між нами нема спільного кордону, але є такий паркан (Білорусь — В.Л.), що ми здаємося одні одним дуже симпатичними. Я твердив і кажу: для колишніх республік Союзу шлях в Євросоюз, НАТО кращий через колишні республіки, які цей шлях вже пройшли. У Литві є також ще розвалені ферми, є поля, які не обробляються, є забиті хрест-навхрест хутори. Але це вже Євросоюз, це вже НАТО. Я люблю задавати питання волинянам, які приїжджають до Вільнюса: «Хлопці, а ви вже відчули, що ви в НАТО, Євросоюзі?». Бо йти до цих структур через Париж і Лондон з їхнім рівнем життя — це ж здуріти можна! Виникає комплекс — ми не такі, ми гірші. І добре, що між нами гарні контакти. Чотири рази минулого року міністр закордонних справ Литви Антонас Вальйоніс був в Україні, двічі колишній міністр Грищенко — в Литві.Тепер це п’ятий візит Вальйоніса в Київ, а за ним — приїзд міністра Тарасюка у Вільнюс, на комітет «Україна—НАТО». У травні буде візит Ющенка до Вільнюса, в плані візит Юлії Тимошенко, засідання змішаної українсько-литовської комісії, в Луцьку або в Києві відбудеться тристороння парламентська асамблея.
— Під час одного з візитів пролунало, що литовці хочуть передати нам свій досвід боротьби з корупцією. Що це означає?
— Понад місяць тому я поклав пакет законів Литви, які регулюють боротьбу з корупцією, на стіл Володимиру Литвину. Щоб стало ліпше зрозуміло, як вони до цього ставляться, наведу такі приклади. У грудні начальник їхнього фонду держмайна викликав службовий автомобіль, не встиг за нього заплатити, і поїхав на полювання. Який це був скандал — на всю Литву! Тільки чистосердечне його каяття перед прем’єром Бразаускасом, в пресі, допомогло утриматися на своїй посаді.
— І це порушення по-литовськи?
— Тоді другий приклад. Заступник генерального прокурора, запізнюючись на національне свято в іншому місті, подзвонив до свого друга в міліцію: «Там буде твоя патрульна машина проїжджати, нехай вона мене підкине туди». Я думаю, він потім подумав: «Ліпше б я йшов пішки задом наперед». Бо коли про це дізналися журналісти, то розписали, як про використання службового становища. І я в Литві не раз повторював фразу: «Щоб стати вільними людьми, треба стати рабами законів». У Литві тільки 3 відсотки чиновників змінюються після зміни президента, в тому числі начальники округів, це по-нашому голови облдержадміністрацій. Інші 97 відсотків залишаються. Вони кар’єрні, у них немає політичної заангажованості. У Литві нема трансляції засідань парламенту, преса майже не пише про уряд, але відчувається, що є влада.
— А як щодо агітації представників влади за певного кандидата, як було в нас?
— Якщо сільський голова не агітуватиме, а скаже комусь: «Завтра вибори, ви, будь ласка, прийдіть, проголосуйте». Не за певного кандидата, а просто прийдіть — завтра він може не бути сільським головою.
— У нас з’являлися публікації, що Литва жалкує, що вступила до НАТО...
— Та ми знаємо, як з’являлися ці публікації в нашій пресі. Тепер 72—76 відсотків литовців підтримують вступ Литви до НАТО. Це більше, ніж було у дев’яності, до вступу. Сьогодні литовський селянин, який не може обробляти свої п’ять гектарів, отримує від Євросоюзу на наші гроші 240 гривень тільки за те, що скосить бур’ян. Я ось поклав у секретаріат Президента, а згодом мав можливість прокоментувати свою доповідну записку Юлії Тимошенко. Тема: «Облаштування господарювання в лісах Литви». Там є державні й приватні ліси. Мова йде про державні. Робота литовського лісівника завершується в грудні, коли на тендері, про який сповіщають наперед, він придбав 3 гектари лісу. Ще 1996 року лісники Литви продали останню бензопилу. Бензопила і лісник там несумісні. Ділянки лісу продаються в присутності податківців, особливо цінні породи — з аукціону. Лісники повертаються на ці ділянки навесні, знову садять ліс, вирощують, охороняють. Я так і сказав: «Юліє Володимирівно, чому «Криворіжсталь» можна приватизувати, а Цуманський держлісгосп — ні?» Не контролерів треба ставити, а відповідальних людей. Де три контролери — там три злодії. Зате зарплата там у лісника — 640 доларів. То який дурень буде красти на сто доларів, бо на більше за раз не вкраде, щоб позбутися такої зарплати? А там 0,4 відсотка вирубки вважається крадіжкою. І далі не можна вкрасти, при переробці, бо зафіксовано податковою.
— Але тоді треба, щоб і податкова не брала.
— Так. Там дуже ефективно діє служба службових розслідувань. У нас ще думають створювати щось подібне. Не дай Боже чиновнику потрапити в поле зору цієї служби! І вирок остаточний, і в ніякий суд скаржитися не можна. Корупція в Литві є, але такого, щоб бізнесмен приходив, а чиновник давав зрозуміти: «Дай!» — такого там нема.
— Що змінилося за ці кілька місяців нової влади у стосунках Литви з Україною?
— Мені вдалося в Києві переговорити з Віктором Андрійовичем. У липні литовці готові прийняти і навчити заступників голів облдержадміністрацій. Литовці готові відкрити в своєму посольстві посади для тих, хто б навчив українців працювати за євростандартами. У Міноборони України працюватиме литовець, який буде потім послом Литви в НАТО. Ніхто мене, до речі, не спонукав організувати поїздку литовських бізнесменів на Волинь. Але я розумію, що це потрібно, особливо після того, як майже три роки для такої співпраці волинян при попередньому керівництві області були викреслені.
— Але те керівництво казало ще гірше про вас.
— (Посміхається). Та про мене казали, що Климчук ходить в прокуратуру, як у школу. Я дійсно так ходив. Маю три закриті кримінальні справи. Я щасливий, що ті люди, яким казали: «ти напиши, скажи на Климчука, і все тобі проститься до сьомого коліна» — на це не пішли. Це Леся Воронюк, Станіслав Ющик, Олександр Жураківський, Олег Бойко, Віталій Заремба, Петро Онищук. Я їм вдячний. У кожного є чорне і біле, а я не хотів на чорне спиратися.
— Борисе Петровичу, у Литві є рівновага влади президента і прем’єра. Для нас це теж актуальне у світлі політичної реформи. Як вдається дотримуватися цієї рівноваги? Як миряться Адамкус з Бразаускасом? Як на це реагує суспільство? Може, й для України щось згодиться?
— Три тижні тому литовці підбивали підсумки року через традиційний гумористичний конкурс «Золота цибулина». То Бразаускас отримав цю цибулину за те, що він нічого не робить, щоб бути прем’єр-міністром. Другий приз отримує лідер опозиції в сеймі Кубілюс — за те, що робить все, щоб лідер партії праці Успаскіх не був прем’єр-міністром Литви. І третій приз сам Успаскіх — за те, що не хоче бути прем’єром. Ось так вони з гумором ставляться до своїх політичних перипетій. Ще цибулину отримав один з міністрів за те, що, маючи квитки до Вашингтона, опинився з дружиною на Таїті.
— Є різні чутки про повернення Бориса Климчука в Україну, на Волинь. Навіть час називають. Що на це скажете?
— Хотілось би ще в Україні попрацювати. Мені ж тільки 54 роки. Але в обласних виборах участі не братиму. Хоча, можливо, якійсь партії чи групі допомогу й надаватиму. Мене запрошували в свої партії і Лазаренко, і Пустовойтенко. Є контакти і з Литвином, і Кінахом — не приховуватиму. Не приховую, що є пропозиції і щодо Верховної Ради. Але я ще подивлюся, як далі складатиметься. Аби бути депутатом — мені не цікаво. Я більше кілограма ковбаси не з’їм і більше літра молока не вип’ю. У мене досить пристойна, як для України, зарплата, щоб заглядати якомусь бізнесмену до рота.
— Ваша кандидатура розглядалася на посаду голови облдержадміністрації. В інтерв’ю нашій газеті Володимир Бондар казав, що він вам не радив це робити, бо маєте моральні зобов’язання перед певними особами.
— Ну, ми у відповіді за тих, кого приручили (посміхається). Але я, ще коли був директором школи, звільняв педагогів, які не вміли й не хотіли працювати. Так що я вмію і вимагати. Були мені пропозиції повернутися, але це несерйозні хлопці мене висували. Я ліпше радитиму, якщо це потрібно, Бондару, Байциму, Зарембі.
— Це ще не все. Є чутки, що ви й Сергію Шевчуку кар’єру зіпсували, що не став ні губернатором, ні міністром.
— Та що ви, ні в якому разі я нічого не робив подібного. Були у мене свої складнощі з Сергієм, але тепер ми знову відновили стосунки. Я такими справами не займаюся.
— Нещодавно на одній з нарад пролунало, що «Клімчук зараз намагається впливати на обласну владу і нових голів райдержадміністрацій». В чому полягає цей вплив?
— Я раніше не дуже хотів приїжджати на Волинь. А тепер просто приїжджаю з бажанням. І ні на кого не намагаюся впливати. Жодна моя розмова з Бондаром, Шибою, Зарембою не стосувалася персоналій. Жодного прізвища. Моя сестра працює на тій самій посаді. Племінник як заправляв на заправці, так і далі працює.І племінниця на тій самій посаді в казначействі. Я допомагав і допомагатиму тим, кому важко, хто хворий. Але коли просили прийняти на роботу, казав — «ні». Я робив помилки, якщо і нове керівництво їх робить, то на них і навчиться. Я за те, щоб влада була непомітною. Коли мені мер міста казав, що я не знаю, де ж той хліб у місті береться, я відповідав: “Це добре, це вищий пілотаж влади”.
— Мушу задати ще одне неприємне запитання. У зв’язку із справою про так званий «волинський клондайк» з автомобілями в пресі пролунало, що ті, хто розслідує, доберуться і до попередника Француза, чи не доведеться і йому відповідати?
— Ні, не доведеться. Таку люстрацію, як я пройшов, не дай Боже нікому пройти. До останнього цвяха, накладної, до останньої банківської операції. Коли я будував свій будинок, то папірець до папірця складав. Можете приїхати, я живу поряд з Кривицьким, і порівняти наші будинки. Мій лозунг був: «Ми живемо на кордоні, але, панове чиновники, тримайтеся подалі від кордону». Я доповідні клав на стіл Пустовойтенку, Ющенку, Кучмі. Там було розписано, як Україна губить гроші, як вони розподіляються між прокуратурою, митницею, судом, МРЕВом. Так було.
— Що б ви з висоти дипломатичного поста побажали волинянам?
В мене був курйозний випадок — отримав листа з Луцька: «Ми купили литовський холодильник «Снайге». Ми пенсіонери. Поможіть з ручками від холодильника». Я через свого водія передав їм. Але це не означає, що я буду допомагати із двигуном чи морозильником. А якщо серйозно, то я радію, коли на Волинь приходять саме європейські інвестиції. Свій Майдан я пройшов у Вільнюсі, за що і маю подяку від Ющенка. До волинської молоді я звертаюся із закликом — треба вчитися. Потрібне знання мов, інтенсивних технологій. Сьогодні в Європі повернулася мода на книжку. Я хочу, щоб волиняни якомога більше знали про світ і світ знав про Волинь.