Горохівчани проводжають волонтерів на Світлодарську дугу.
Чим допомогли бійцям на передовій цього разу горохівчани
Цими днями вони з подарунками від земляків-волинян знову побували на лінії фронту
Горохівські волонтери Віталій Гладун і Ярослав Садольський не рахують, вкотре протягом неоголошеної війни побували в зоні АТО, однак від першого разу і до нещодавньої своєї поїздки на обпалений бойовими діями Донбас знову найбільше запам’ятали хвилини зустрічей, чекають їх і розпитують, наче рідних, чим живе захищена ними мирна територія.
У пекло війни знову їхали в ореолі молитви декана Горохівського деканату, настоятеля Свято-Вознесенського храму міста Горохова о. Андрія Сидора. Із подвір’я церкви небайдужі горохівчани проводжали волонтерів у небезпечну дорогу аж на Світлодарську дугу. Автомобіль Ярослава ще й після освячення довантажували.
Дізнавшись про поїздку, передав бійцям вітання з рідної землі, подякував Андрієві і Ярославу Горохівський міський голова Віктор Годик. Мешканці міста прийшли і приїхали з усім домашнім для знайомих і незнайомих захисників України. Хтось поділився з ними смаколиками, хтось – коштами. Олег Хвищун, Сергій і Микола Горбані віддали зі своїх осель пральні машини, ще три їх зуміли знайти волонтери з Бродів. Два двигуни до ЗІЛів, запчастини до автомобілів передав директор ПАТ «Горохівське АТП -10674» Сергій Шелест.
За 2300 гривень від Горохівської районної спілки учасників АТО «Щит» закупили лопати, відра, цвяхи, мішки… Чергову партію прального порошку для воїнів передав магазин «Чотири сезони», необхідним допомогли магазин «Будматеріали», «Господар», керівники ПП «МаксКом» і «Злагода» Оксана Щерблюк і Микола Линчук, депутат районної ради Карапет Асатурян, волонтер Або Саджайя, працівники Горохівської міської ради, дітки ВО «Тризуб» імені Степана Бандери у Горохівському районі, Олена Плотникова і волонтерська сотня «Харків», Оксана Добровольська, Юрій Єпіфанович, Наталія Дараганова…
Під час цієї поїздки, яка тривала чотири доби, горохівські волонтери допомогли на передовій бійцям 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, 14-ої окремої механізованої бригади і 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила.
Жителі Ощева, Марковичів, Бранівської сільсьої ради адресували на бойові позиції чималі передачі з консерваціями, крупами, вже цьогорічними овочами і фруктами, засобами гігієни воїнам АТО. Зі слів горохівських волонтерів, багато мешканців Горохівщини, роблячи безкорисливо пожертви коштами (15800 гривень) чи речами, воліли залишитися інкогніто. Мовляв, честь цінують не за славою, а по справах.
Заправивши вже вкотре автомобіль пальним від керівника ПОСП «Україна» Григорія Шеремети і керівника ФГ «ТехАгро» Юрія Грушковського, у Луцьку заїхали на завод «Кромберг енд Шуберт», доброчинство якого теж слугує перемозі в роки неоголошеної війни на Сході України. Там вантажівку «доукомплектували» 36-ма 200-літровими бочками, в яких у військово-польових умовах зручно перевозити паливо-мастильні матеріали і воду, а також ізолентою, рукавицями…
Вантажівку «доукомплектували» 36-ма 200-літровими бочками, в яких у військово-польових умовах зручно перевозити паливо-мастильні матеріали і воду.
На війні не буває дрібниць і чужих в одному бліндажі, окопі, батальйоні. Під час цієї поїздки, яка тривала чотири доби, горохівські волонтери допомогли на передовій бійцям 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, 14-ої окремої механізованої бригади і 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила. Найперше зупинилися у 66-му госпіталі в Покровську, де зоставили пральні машини і медикаменти. Дізнавшись про приїзд горохівчан, із своїх вогневих позицій до них виїхали за найпотрібнішим бійці Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». На рубежах трьох бригад спілкувалися з танкістами і розвідниками, земляками і солдатами з інших регіонів. Бійці 72-ої найперше повагом узяли в руки чорно-червоний стяг розміром 1,5 на 3 метри, жовто-сині знамена. Прапори, які асоціюють з волею України, і цього разу назвали дарунками-оберегами.
Мало не впритул наблизилися до Попасного, до Новгородського, яке болить Горохівщині обірваним ворожим снайпером 13 червня цього року життям 26-річного Миколи Вільчинського. З побратимами героя спілкувалися майже годину, бо то свята справа – поминати мужніх і гідних, навіть якщо робити це доводиться під громовицями артилерійських обстрілів.
– Єдине, чого не вистачало, то всього, чого привезли. Війна ж триває, – мовив Віталій Гладун, закликаючи волинян серед мирних буднів не забувати про тих, завдяки кому мільйони людей живуть звичним життям за плечами воїнів неоголошеної війни на Сході України.
Традиційно повечеряли червоним борщем. Ним пригостили бійці 72-ої, у котрих зупинилися на нічліг, якщо ним можна назвати перепочинок від дороги, сповнений чоловічими розмовами під прицілом ворога. Страва була настільки смачною, наскільки вона може бути, засмачена казенним смальцем. На передовій тепер майже немає домашнього, тому привезене з тилу бачилося давно небаченими делікатесами. Однак захисники готові обміняти всі легуміни на, скажімо, звичайнісінькі мішки, котрі потрібні для будівництва укріплень, або на 20-літрові пластмасові каністри, на бочки, які в тилу викидаються на смітники, як непридатні для вживання, на клейонку. В окопах є дефіцит пральних машин (не на проточну воду).
Словом, для нещодавньої поїздки на Донбас горохівським волонтерам вдалося зібрати все, що замовляли бійці в телефонних розмовах.
– Єдине, чого не вистачало, то всього, чого привезли. Війна ж триває, – мовив Віталій Гладун, закликаючи волинян серед мирних буднів не забувати про тих, завдяки кому мільйони людей живуть звичним життям за плечами воїнів неоголошеної війни на Сході України.
У нас завдяки їм – жнива, виріс хліб і все, що смакує до хліба. А у них так зване «хлібне перемир’я» тривало лише два дні…
Леся ВЛАШИНЕЦЬ.
