Україна без Кучми чи Україна з Кучмою? Думки розділилися... (Відео) - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.15 € 32.31
Україна без Кучми  чи Україна з Кучмою?  Думки розділилися... (Відео)

Фото focus.ua.

Україна без Кучми чи Україна з Кучмою? Думки розділилися... (Відео)

9 серпня другому Президентові нашої країни виповнюється 80 років. Сьогодні всі, кому не лінь, хочуть балотуватися на пост глави держави, і якби Леонід Кучма оголосив, що знову бажає поборотися за булаву, як вважаєте, на якій позиції він перебував би в нинішньому президентському рейтингу? А ви за нього проголосували б?

  

 

Ірина КОНСТАНКЕВИЧ,  народний депутат України (м. Луцьк):

— Дякую, що газета «Волинь» актуалізувала надважливе питання — ​Леонід Кучма в контексті президентства. Це можливість знову переосмислити його роль і наслідки явища, породженого ним, що увійшло в обіг як «кучмізм». «Він сформувався в результаті зрощення старих радянських чиновників із регіональними кримінальними елітами; є різновидом пострадянських режимів», — ​зазначає «Вікіпедія». Його питомі риси: концентрація влади в руках єдиної фінансово-багатопартійної корпорації; декоративна демократія; тотальна корумпованість державного апарату… Перелік негативних тенденцій і явищ, які панують у нинішньому суспільстві, можна продовжити. Достатньо назвати «дітей» Кучми — ​Ахметова, Пінчука, Медведчука — ​перших українських мільйонерів, тепер мільярдерів, статки яких поставали не з бізнесу, а з корупційних схем. І не виключено, що хтось із них спробує реанімувати «колишню славу й велич». Не випадково Медведчук став так часто з’являтися на 112-му каналі. Політологи порахували, що за один місяць скільки разів, як за попередній рік. Про «кучмізм» як систему деморалізуючу, дегуманізуючу треба говорити голосно та чесно, бо масове зубожіння суспільства і матеріально, і морально — ​це справа рук Леоніда Даниловича Кучми та його оточення.

 

    Володимир ФЕСЕНКО,  директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента» (м. Київ):

— Насамперед побажаю Леоніду Даниловичу доброго здоров’я! І як би ми не критикували часи його президентства (а причин для цього достатньо), Кучмі вдалося зберегти країну та проводити збалансовану політику. Не слід забувати, що тоді проблема Криму теж стояла надзвичайно гостро і екс-президент за тих умов вирішив її оптимально. Та все ж не можна двічі увійти в одну й ту ж річку. Такі постаті, як Кравчук та Кучма, мають, ураховуючи величезний досвід і авторитет, виконувати роль політичних патріархів. До речі, Леонід Данилович намагається допомагати країні, хоча б міг просто відпочивати. Хай до нього звертаються за порадами, наприклад, як забезпечити стабільність держави. А щодо балотування, то і вік уже не той, і ситуація в країні змінилася.

 

    Ігор ГОРДІЙЧУК,  Герой України, генерал-майор, начальник Київського військового ліцею імені Івана Богуна (м. Київ):

— У нинішньому президентському рейтингу Леонід Кучма не потрапив би навіть у першу десятку. Його час закінчився. Тоді не було відкритої агресії з боку Росії, але велися інформаційна та економічна війни проти нашої країни. За роки його правління сталося значно більше негативних подій. Зокрема, справа Георгія Гонгадзе, яка зіпсувала міжнародний імідж глави держави та України. Леонід Данилович привів до влади Януковича та донецький клан Ахметова, а нині ми пожинаємо страшні наслідки. Тому за Кучму не проголосував би.

 

    Ольга СУМСЬКА,  народна артистка України (м. Київ):

— На період правління Леоніда Кучми припадає більш-менш благополучний час для України. Він щонайперше — ​досвідчений дипломат, знає, як обійти гострі політичні кути. Якби мав гарну команду (а він не без таких людей), то в нього були б шанси. Щоправда, я не знаю, чи молоде покоління зараз обирало б ветеранів політики. Я пригадую світлі сторінки нашого спілкування з Леонідом Даниловичем. Він мене особисто привітав на сцені Палацу «Україна» з тридцятиліттям. Часто запрошував на приватні вечірки високого рівня до рідного Криму. Хочу привітати Леоніда Кучму й відзначити, що його добрі справи завжди будуть у нашій пам’яті та в серці кожного.

 

26_01_17_ор.qxd
 

    Олександр СКІПАЛЬСЬКИЙ,  екс-заступник голови СБУ (м. Київ):

— Думаю, що при всьому досвіді Леоніда Кучми зараз він не знайшов би підтримки в суспільстві. Його сьогодні майже ніхто не згадує. Та й вік уже не той — ​80 років. Я не пригадую, щоб у таких літах хтось балотувався. Хоча на фоні сьогоднішніх імовірних кандидатів Леоніда Кучму та Леоніда Кравчука я оцінюю в основному позитивно. За винятком того, що Кучма запустив стихійну, хаотичну приватизацію, первинне накопичення капіталу, у зв’язку з чим піднялися олігархи. Це була страшенна економічна помилка. Можна також співчувати, тому що оточення, особливо російська агентура, сильно його обмежували. На другий термін Леонід Кучма передбачив, що потрібно йти у Європу, вступати в НАТО. Але нашими руками зробили декілька провокацій, і все зупинилось. Маю на увазі касетний скандал, «Україну без Кучми». Ціла низка провокаційних виступів була проти нього, коли він оголосив і дав команду готувати документи для вступу України до НАТО. За це ми розплачуємось зараз.

 

    Володимир КАРПУК,  народний депутат України  V та VI скликань (м. Луцьк):

— Я за Кучму і тоді не голосував, за винятком другого туру, у який він вийшов із комуністом Симоненком. І зараз я б цього не зробив. Думаю, що і в нього самого, і в його наближених достатньо мудрості та досвіду, щоб не виставляти свою кандидатуру. Леонід Кучма вже усвідомив своє місце в українській історії. Так, сьогодні більшість людей розгублені й не знають, за кого голосувати, тому, можливо, хтось би й підтримав його, але цей відсоток явно був би надзвичайно низьким… Хоча Кучма, ймовірно, виглядав би світліше на тлі багатьох теперішніх сірих осіб.

 

A_10_11_ch_2016_-6-7-8ор.qxd

   Людмила ПРИХОДЬКО,  народна артистка України (м. Луцьк):

— Коли Леонід Данилович очолював Кабінет Міністрів, він працював як фахівець. І керував великим заводом «Південмаш», що не кожному під силу. Я познайомилася з Кучмою в нас, на Волині. У спілкуванні — ​дипломат із гарним почуттям гумору, справляє враження розумного чоловіка. Читала його книжку «Україна — ​не Росія» — ​автор розумів багато такого, чого інші не бачили. Свій дипломатизм міг би використати для порозуміння між двома державами. Але у 80 років не ті вже можливості. Недарма ж людей відправляють на пенсію. Як співається в пісні: «Якби мені не тиночки та не перелази, ходив би я до дівчини по чотири рази».

 

    Петро САГАНЮК,  володимир-волинський міський голова (м. Володимир-Волинський):

— Свою діяльність на президентському посту Леонід Кучма починав ніби добре, а закінчив революцією. Кожній людині належить певна роль у житті. Він свою виконав. Тому я впевнений, що лідером Кучма в передвиборній гонці точно б не був. Та й навіть у п’ятірку навряд чи потрапив. І я, незважаючи на те, що ми добре знайомі, за нього не голосував би. Україні зараз потрібен лідер, щоб усі громадяни відчули, що в країні є господар, котрий про них турбується.

 

 

    Володимир ШЕНДИБИЛО,  заступник головного лікаря Луцької міської клінічної лікарні (м. Луцьк): 

Я за Кучму не голосував би, і, на мою думку, високого місця у президентському рейтингу зараз він би не зайняв. Інший час та ситуація в державі, нові геополітичні умови. Колесо історії, як відомо, зворотного ходу не має. Кажуть, що Леонід Данилович умів налагоджувати відносини з Росією. Але не забуваймо, що за часів його президентства там при владі був Єльцин, а не Путін. У той час ще не забулися традиції співжиття в СРСР, враження від його розвалу, що трохи згладжувало імперські амбіції російських правителів. Мені важко передбачити, як би сьогодні повівся Леонід Кучма, одержавши булаву. І напевно, тут марно про щось гадати, бо нинішній період історії нашої держави вимагає нового лідера. Я вважаю, що сьогодні потрібно робити ставку на молодих політиків, представників покоління, яке виросло в незалежній Україні.

 

   Микола ВЕЛЬМА,  редактор громадсько-політичної газети «Вісті Ковельщини», заслужений журналіст України (м. Ковель):

— Думаю, що Кучма свою справу вже зробив і не повинен претендувати на президентський пост. Сьогодні багато людей його критикують (і критикували), але роль Леоніда Даниловича була велика. Він свого часу витягнув економіку України з прірви. При ньому було зміцнено гривню. Другий президент вів виважену міжнародну політику. Навіть те, що Кучма написав книжку «Україна — ​не Росія», — ​в той час було мужнім кроком. Але, звичайно, допускав і багато прорахунків, що в кінцевому підсумку призвело до акції «Україна  ​без Кучми». Сьогодні він явно не є претендентом на пост президента. І я за нього голосувати не буду, якщо його прізвище з’явиться серед кандидатів.

 

A_10_11_ch_2016_-6-7-8ор.qxd

    Володимир БЛАЖЕНЧУК,  голова Волинської обласної ради й облвиконкому в 1990–1994 роках (м. Луцьк):

— Кожному овочу — ​свій час. І досить нам уже тих років, коли Леонід Данилович керував Україною — ​спершу на посту прем’єр-міністра, потім — ​президента (я працював із ним якраз за його прем’єрства). Нині йому доручили велику справу — ​довести до завершення війну на Донбасі, бо кожен її день — ​це горе: чиясь мати оплакує сина — ​якщо не вбитого, то скаліченого. Коли б Леонід Данилович довів справу до кінця, він би залишився в історії як великий українець, котрий захистив державу. Це була б неоціненна допомога нашим нинішнім очільникам. Кучма — ​людина тверезого розуму. Думаю, що він не висуватиме свою кандидатуру на пост президента. Хоч дехто, може, і хотів би, аби це сталося. Щоб дійшло до другого туру, наприклад, дві фігури — ​він, 80-літній, і хтось 50-річний чи ще молодший. Ясно, проголосують за другого. А коли б і сталося вже таке, що Кучма піде у президенти, то за всієї поваги до цього політика, я за нього не голосуватиму.

 

 

    Ігор ГУЗЬ,  народний депутат України (м. Луцьк):

— Я глибоко переконаний, що ця людина причетна до смерті Георгія Гонгадзе. І те, що він перебуває на свободі, і за весь цей період часу (вже минуло 17 років) жоден генеральний прокурор не зміг довести справу до кінця, викривши Кучму як замовника вбивства, свідчить про кризу правоохоронної системи. Тому за нього ніколи не проголосував би. Про рейтинг говорити недоречно, бо це політик минулого. 80-літня людина вже не для президентства.

 

    Галина ШАФЕТА,  вчителька-пенсіонерка (м. Луцьк):

— У нас якого президента не виберуть, усі погані. І перший, і другий, і третій… То, може, причину треба шукати не в ньому, а в самих українцях? Ми звикли звинувачувати в наших бідах очільників держави. Але вони ж керують не самі. Є уряд, правляча еліта, котра не дотримується встановлених нею правил, намагається обійти Конституцію і закони. То, може, нам потрібен президент-диктатор? Такий, як Лукашенко чи Назарбаєв? Ми ж до демократії не звикли. Більшість розуміє її по-своєму і не усвідомлює важливості дотримання всіх правил та законів. Стосовно Кучми, то я не кричала йому «Геть!», бо був непоганим політиком, господарником, але й особливо не задоволена його керівництвом. Якби він знову вирішив іти у президенти, то добре подумала б, чи віддавати за нього голос. Я вважаю, що Україні потрібен очільник із новим мисленням, який може домовитися з політичними партіями, олігархами, людина, котру поважає світ.

 

    Василь ПРАДІД, голова первинної профспілкової організації НПГ України ДП «Передпускова дирекція шахти № 10» (м. Нововолинськ):

— Хай би спочатку Кучма відмолив свої гріхи… З таким шлейфом можна відправити його не в президентську компанію, а в інше місце. Це він пригрів в Україні Медведчука, кума Путіна, через якого проросійська мафія досі хазяйнує в нашій державі і ми не можемо позбутися впливу «старшого» брата, маємо біду на Сході. Я нізащо б не голосував за цю людину.

 

    Валентина ПЕТРОЩУК,  колишній редактор Іваничівської районної газети «Колос», заслужений журналіст України (м. Нововолинськ):

— Коли главою держави був Леонід Кучма, то мали ми більш-менш стабільні ціни на все, країна піднімалася — ​це було видно. І найголовніше — ​чи не найбільше громадян вірили (!) в державу, чого зараз, на жаль, немає. Та знайшлися популісти, яким завжди все не так — ​вони тільки й уміють критикувати та кричати «Ганьба!» — ​почали розмахувати лозунгом «Україна без Кучми». Я Леоніда Даниловича не ідеалізую, але побачили (він сам колись про це казав) країну без цього президента. Взагалі у багатьох наших людей сформувався стиль «ганьбити свою владу». Та чи приводить це до хорошого? Тільки б знімали всіх та переобирали, міняючи, як у тій приказці, шило на мило… Тому якби Кучма оголосив про бажання балотуватися на президентський пост, думаю, він би зайняв достойне місце. І я за нього віддала б голос, якби трохи років забрати. А чому б і ні?

 

    Людмила КИРДА, депутат Волинської обласної ради (смт Маневичі):

— За нього я б не голосувала, бо чітко знаю, кого буду підтримувати на президентських виборах, і своїй позиції не зраджу. Однак пригадую досить приємний момент. Коли Леоніда Даниловича обрали главою держави, він якось скоро прибув на Волинь. Це був липень, йшли жнива. Так вийшло, що я тоді теж їхала до Ковеля і зовсім випадково побачила президентський кортеж, що зупинився посеред дороги, всього з трьох машин. Леонід Кучма вийшов з автомобіля з двома чоловіками і пішов у поле, про щось поговорив із комбайнерами, потиснув їм руку. Не було великої охорони, як зараз, шаленої підготовки до приїзду глави держави. Якби ось ці речі залишилися сьогодні, щоб наші очільники не соромилися йти до простого комбайнера в поле і цікавилися, як він живе, тоді, можливо, і були б якісь зміни в нашій країні. А сьогодні Кучма нехай собі відпочиває, тішиться роками, що послав йому Господь.

 

A_27_10_ch_2016_О.qxd

  Галина КАЖАН,  заслужена артистка України (м. Луцьк):

— Не голосувала за Леоніда Кучму, коли він двічі балотовувався на пост глави держави у 1990-х. Пригадую, я тоді працювала на телебаченні, в редакції зовсім не було паперу, але натомість нас закидали цілими пачками агітаційних листочків. І я вирішила знайти їм застосування. Це був дорогий атласний папір, який різала на чотири частини і робила собі записнички. І ці «агітки» зіграли величезну роль, бо тоді я зрозуміла, що не буду голосувати за Леоніда Кучму. Впевнена, що я б не стала підтримувати його і на теперішніх президентських перегонах. Сьогодні довіряти йому державні справи небезпечно, бо це не та людина, яка віддасть «душу і тіло» за український народ, дбатиме про нього і вболіватиме.

   Степан РОДИЧ, представник Національної ради України  питань телебачення  радіомовлення у Волинській області (м. Луцьк):

— Це був найкращий з усіх президентів. Ця людина могла відстояти інтереси України: ми пам’ятаємо Тузлу, коли він покинув свою поїздку в Бразилію і повернувся, щоб навести порядок із зазіханням російських сил, які будували переправу на цей острівець. Ми знаємо, що нападки, на зразок «кольчужного» скандалу, збиття літака, котрий летів з Ізраїлю в Росію, звинувачення у вбивстві Гонгадзе, — ​це все інспірували російські спецслужби, щоб повалити Кучму, який став незручним для тодішнього керівництва Росії. Якби стояло питання про обрання Леоніда Даниловича, я б за нього проголосував.

 

    Ірина ФАРІОН, член політради ВО «Свобода», народний депутат України  VII скликання (м. Львів):

— Свого часу Кучма був фокусом суспільної свідомості. Галичина й Волинь зробили його президентом, щоб не обирати комуніста Пєтю Симоненка. По-перше, Леонід Данилович зробив дуже позитивну річ: обіцяв надати російській мові статус другої державної, але не зробив цього. Парад надання розпочався на рівні обласних рад, але місцева прокуратура всюди оскаржувала їхні рішення, як незаконні. По-друге, за його президентства не виявлялися сепаратистські настрої, йому вдавалося це втримувати на рівні «совкового» способу мислення (за Януковича це набуло гостроти, при Порошенку ж сепаратизм набуває легітимізації). Але всі ці позитиви Кучми перекреслюються тим, що ця людина входить у число переговорників Мінського формату. Що він там робить? Отож Леонід Данилович мав шанс увійти в історію позитивно. Будда казав 20 років віддати веселощам, наступні 20 — ​освіті, останні 20 — ​Богові. Тож на схилі років хай над цим замислиться.

Бліц провели Алла ЛІСОВА, Василь Уліцький, Галина СВІТЛІКОВСЬКА, Катерина ЗУБЧУК, Євгенія СОМОВА, Тамара ТРОФИМЧУК, Лариса ЗАНЮК, Людмила ВЛАСЮК, Сергій НАУМУК, Кость ГАРБАРЧУК, Олександр ДУРМАНЕНКО.