28 травня минув рік, як Володимир Бідула трагічно загинув.
На пам’ятнику волинського героя написали: «Він любив нас усіх, та найбільше любив Україну…»
Василь Бідула у складі першого мотопіходного батальйону «Волинь» відвойовував на Сході України Дебальцеве, Новгородське…
У день Преображення Господнього у Свято-Миколаївському храмі міста Горохова було людно, сонячно від чудового настрою, затишно, наче в найгарнішій домівці, в якій царює Божа благодать. Молилися за мир, за повернення до рідних світлиць усіх захисників.
А ще цього чудового дня у церквиці і навколо неї пахло спілими яблуками, виноградом, грушами, сливами… Освячуючи всю ту смачну красу в оригінальних корзинках, настоятель храму митрофорний протоієрей отець Роман Янів бажав людям здоров’я і Божої любові. Водночас нагадав, що триває Успенський піст.
Після Божественної Літургії, обряду освячення плодів і миропомазання духовний наставник освятив пам’ятник Василеві Бідулі – воїну АТО, який у 2014 році у складі першого мотопіходного батальйону «Волинь» відвойовував на Сході України Дебальцеве, Новгородське… Першого квітня цього року йому виповнилося б 28 років. Святкувати розквіт своєї молодості в обіймах найріднішої матусі і рідних, приймати вітання друзів – тих, які на вірність і надійність перевірила війна на Сході України, Василеві не судилося. 28 травня минув рік, відколи трагічно загинув. Напевно, такою була Божа воля.
Святкувати розквіт своєї молодості в обіймах найріднішої матусі і рідних, приймати вітання друзів – тих, які на вірність і надійність перевірила війна на Сході України, Василеві не судилося.
Світлий спогад про цього життєрадісного горохівчанина береже не лише його матуся. Допомогти їй спорудити для сина гідний воїна-захисника пам’ятник – таку ініціативу висловила районна громадська організація «Спілка учасників АТО «Щит» на чолі з головою організації Миколою Бернадським і до його спорудження чоловікові, який гідно прожив коротке життя, долучилися коштами депутати Горохівської районної і міської рад, футболісти з команди села Підбереззя, гравцем якої був Василь, його побратими, рідні, всі небайдужі, хто вміє цінувати чоловічу гідність, жертовність, честь.
– Ескіз вибрали разом із ненькою загиблого побратима пані Марією і волонтером Петром Бабієм. Необхідну суму грошей зібрали протягом місяця, – довідалася у Миколи Бернадського.
… Під час обряду освячення сліз вдячності доброчинцям не стримувала мама героя. На пам’ятникові побратими написали слова, які, як вважають, найбільше пасували Василеві: «Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну…» Герої не вмирають!
Леся ВЛАШИНЕЦЬ.
